Інтеграція України у світове господарство

Рівень розвитку продуктивних сил є одним з тих техніко-економічних чинників, які найбільше сприяють активній участі України у сучасному МПП. Видобуток залізної руди, вугілля, виробництво сталі, чавуну, мінеральних добрив, цементу, електроенергії, цукру, тракторів і металоріжучих верстатів становлять значний економіч¬ний потенціал нашої країни. За кількісними характеристиками і потужностями продуктивних сил Україна може бути гідним парт¬нером у світових економічних зв'язках. Наявний науково-техніч¬ний потенціал дасть змогу Україні за сприятливих умов втримати передові позиції у світовій науці з цілого ряду науково-технічних напрямів і, найголовніше, провадити незалежну економічну полі¬тику на включення в систему світових господарських зв'язків.

Організаційно-економічні чинники включення України в систе¬му сучасного МПП за своїм змістом відображають ступінь розвит¬ку процесів концентрації, спеціалізації, кооперації й комбінування виробництва (за участю української сторони) на рівні міжнарод¬них економічних зв'язків.Створення виробництв з випуску всіх нових видів продукції не завжди доцільне в межах однієї країни. Одним з найважливіших критеріїв реалізації економічних інтересів країни — суб'єкта МПП є забезпечення високої економічної ефективності галузей її націо¬нальної економіки, мінімізація витрат суспільної праці. Спеціаліза¬ція та кооперація характеризують економічно доцільну й раціо¬нальну організацію (територіальну, регіональну, галузеву тощо) суспільних продуктивних сил.

Разом з тим є певні обмеження у розвитку процесів концен¬трації та спеціалізації. Відомо, що надмірна концентрація зусиль на розвитку однієї-двох галузей, зорієнтованих на експорт, зумовлює вразливість національної економіки та її сильну залежність як від світового ринку, так і від конкретної країни-партнера. Так, у ко¬лишньому СРСР більше 80 відсотків промислового виробництва України не мало на ЇЇ території завершеного технологічного циклу, що зробило Україну залежною від стану її зовнішньоекономічних зв'язків, причому левова частка цієї залежності припадає на ко¬лишні республіки СРСР.

Характер накопиченого виробничого потенціалу, спеціалізація, що склалася, з її орієнтацією на фондоємні види продукції вимага¬ють значних інвестицій у базові галузі економіки України на від¬шкодування та якісне оновлення фондів. Так, у 1990 р. ступінь зно¬су основних виробничих фондів становив 37,1 відсотка, у тому числі в промисловості — 50, 3, у сільському господарстві — 26,2, у будів¬ництві — 62,8 відсотка. За такої ситуації структурна трансформа-ція економіки України перетворюється у найважливішу умову для інтеграції у світову економіку і визначення її місця в системі МПП.

Складність і розмаїтість соціально-економічних факторів вклю¬чення України в систему світових господарських зв'язків детермі¬нується перехідними виробничими відносинами з притаманними їм формами та методами ведення господарства. На міжнародному рівні вплив соціально-економічних чинників країн-партнерів визнача¬ється їх адекватністю та відповідністю загальносвітовим тенденціям.

У сучасному взаємозалежному світі розвиток соціально-еконо¬мічних чинників МПП нівелює їхні відмінності в окремих національ¬них господарствах, і цей факт дослідники пов'язують з формуван¬ням однотипної за своїм соціально-економічним змістом системи світового господарства. Утверджуються ринкові методи господарю¬вання, активізується державне регулювання певних напрямів роз¬витку економіки, виявляється соціальна спрямованість її тощо. Такі процеси зумовлюють, по-перше, подібність змісту економічних ба¬зисів більшості країн, що беруть участь у МПП; по-друге, природ¬ний поділ праці між країнами з урахуванням не тільки їхніх націо¬нальних економічних інтересів, а й інтересів світового співтова¬риства в цілому.

Нерозвинутість ринкових відносин і форм господарювання в Україні посилює необхідність значного підвищення економічної культури населення та ділової етики підприємців, оволодіння прин¬ципово новою культурою ринку, високим професіоналізмом поряд з такими поняттями, як честь, достойність, порядність, які знадоб¬ляться Україні для визнання її розвинутими країнами як рівно-правного партнера.

Особливості об'єктивних основ зовнішньоекономічних зв'язків України пояснюються насамперед тривалою відсутністю національ¬ної державності та можливості провадити незалежну економічну політику.

Основні напрями, форми і суб'єкти зовнішньоекономічних відносин України

Єдиний народногосподарський комплекс колишнього СРСР ви¬давався за такий, що забезпечує переваги для всіх республік — не¬залежність від коливань кон'юнктури світового ринку, планомірність і взаємовигідність. Мав поширення міф про високий ступінь коопе¬рації між республіками. Насправді ввезення-вивезення товарів ко¬ливалося в межах від 12 відсотків в Росії до ЗО відсотків у Вірменії.