Динаміка населення земної кулі

Демографічний вибух — різке прискорення кількісного зростан¬ня світового населення. Почався він у 1950-х pp. Коли зниження смертності значно випереджає зниження народжуваності, то це при¬водить до прискореного збільшення чисельності населення, неузгодженого з об'єктивними вимогами соціально-економічного розвит¬ку суспільства. Перевищення числа народжень над числом смертей досягає великих розмірів. Оскільки сучасні високі темпи росту чи¬сельності населення земної кулі значною мірою визначаються тем¬пами його збільшення в країнах, що розвиваються (Азії, Африки та Латинської Америки, де проживає близько 70% населення світу), демографічний вибух у цих країнах перетворюється на світовий. За демографічного вибуху середньорічний приріст населення переви¬щує 1,8—2,0%.

Демографічний вибух — явище тимчасове; з розвит¬ком демографічного переходу порушена узгодженість типів народжуваності та смертності відновлюється, проміжний тип відтворен¬ня населення поступається місцем основному, і демографічний ви¬бух припиняється. Але темпи демографічного переходу залежать від загального соціально-економічного розвитку, і коли він, як у більшості слаборозвинених країн, відбувається повільно, довго зберігається і проміжний тип відтворення населення. У багатьох країнах, що роз¬виваються, проводиться демографічна політика, спрямована на подо-лання перехідного характеру відтворення населення. Процес демо¬графічної стабілізації повсюдно завершиться наближенням до ста¬ну, характерного для постійного (стаціонарного) населення. У різних регіонах світу це відбудеться в різні строки, але в більшості країн, що розвиваються, — не раніше середини XXI ст.

Розміщення населення.

Населення світу розміщується дуже нерівномірно. Понад 2/3 його сконцент¬ровано на 8 % суходолу, близько 85 % проживає в східній півкулі, 60 %  в помірному поясі північної півкулі, більш як 50 %  на низовинах і майже 1/3 в приморській смузі. На розміщення населення впливають природні умови і ступінь розвитку та зосередження виробництва. (Див. дод. ст. 29 мал. 4 ).

Найгустіше заселені території давнього зрошувального землеробства: острів Ява, долина Нілу, Індо-Гангська низовина, Велика Китайська рівнина, дельти річок півострова Індокитай, Японські острови, де густота населення місцями перевищує 300 чоловік на 1 км2. Густо заселені також оазиси аридної зони, старопромислові ра¬йони Європи, сходу Північної Америки (понад 200 чоловік на 1 км2) та узбережжя Південної Америки, Африки, Австралії, що пов'язано з історією їх освоєння.

Середня густота населення зростає пропорційно зростанню його кількості на Землі, частково віддзеркалюючи ступінь освоеності певного типу природного середо¬вища, задіяності його в господарській діяльності. (Див. дод. ст. 28 табл. 2 ). Так, середня густота населення на Землі в 1975 році становила 29 чоловік на 1 км2, у 1987 ропі  38, у 1994 році 40 чоловік на 1 км2. Густота населення в різних частинах світу неоднакова  від З чоловік на 1 км2 в Австралії до 130 чоловік на 1 км2 в Азії. Найгустіше заселена Євразія  105 чоловік на 1 км2. Найбільша густота населення в Бангладеш (1200 чо¬ловік на 1 км2). Втричі меншу, ніж в Євразії, середню густоту населення мають Ла¬тинська Америка та Африка  43 чоловіки на 1 км2. В Латинській Америці найгустіше заселені острівні центральноамериканські держави.

За місцем проживання населення світу поділяється на міське та сільське. Але єдиного для всіх країн критерію віднесення того чи іншого поселення до міського немає, що значно ускладнює порівняльний аналіз. Критерій міста закріплюється законодавче в кожній країні, коливаючись від 2000 чоловік в Ісландії до 50 тис. чо¬ловік в Японії.

Нині в світі міське населення становить трохи менше половини, але його кі-лькість невпинно зростає.

Найбільша частка міського населення в Австралії (85 %), країнах Західної Європи, Північної Америки (близько 75 %), Латинської Америки (понад 60 %).

Міське населення зростає з багатьох причин, серед яких головними є відтік людей з сільської місцевості в міста, перетворення частини сільських поселень у міські та ін.

До найважливіших соціально-економічних процесів сучасності належить урбанізація.Урбанізацією називають зростання і підвищення частки міського населен¬ня в країні, регіоні, світі. Таке тлумачення урбанізації є звуженим. А у широкому розумінні слова  це світовий історичний процес підвищення ролі міст у житті суспільства, поступове перетворення його в міське за характером праці, способу життя, культури, що пов'язані із розвитком цивілізації, ходом науково-технічного прогресу. Тобто головна ознака урбанізації  зростання міст, збільшення їх впли¬ву на розселення та відповідне ускладнення функцій.