Перспективи України в галузі автоматизації та робототехніки

5. Зовнішньоторговельна політика.

Доцільною є розумна підтримка тарифними та нетарифними методами національних виробників високотехнологічної продукції. Також слід знизити (у багатьох випадках – скасувати) торговельні бар’єри для високоякісних імпортованих компонентів, використовуваних у виробництві, що їх не виробляють в Україні або якість яких є незадовільною.

6.Встановлення норм прискореної амортизації обладнання.

7.Проведення конкурсів на держзамовлення серед державних та недержавних підприємств.

На нашу думку, дані заходи є першочерговими, а їх здійснення можливе протягом відносно невеликого часового проміжку.

Важливим фактором, що перешкоджає залученню коштів підприємствами пріоритетних галузей (і інших також) є нерозвиненість фондового ринку. Заходи, що стимулюватимуть його розвиток, позитивно вплинуть як на загальну економічну ситуацію, так і на високонаукоємні галузі зокрема.

У перспективі важливим засобом підтримки високотехнологічних виробництв мають стати венчурні фонди. Для початку діяльності їх в Україні слід, по-перше, розробити відповідне законодавство. По-друге, необхідно популяризувати можливості, перспективність та ефективність венчурного бізнесу на прикладі його успішного розвитку за кордоном.

2. Підвищення конкурентоздатності галузі автоматизації шляхом міжнародної співпраці.

Для підвищення технологічного рівня українського виробництва надзвичайно важливо співпрацювати із іноземними та міжнародними підприємствами та установами.

Насамперед, слід стимулювати приплив іноземних інвестицій до галузі автоматизації та інших високонаукоємних виробництв, залучення іноземного венчурного капіталу. Використання іноземних інноваційних технологій, управлінського досвіду та фінансових коштів дозволить суттєво підвищити конкурентоздатність національного виробництва.

Крім того, найближчими роками держава має створити умови для залучення до України іноземних наукових лабораторій та наукоємних промислових фірм, що здійснюють НДДКР, формування спільних технологічних альянсів, науково-технологічних консорціумів, науково-виробничих кластерів, технологічних інкубаторів, організації вільних зон торгівлі наукоємними товарами та послугами тощо. Важливими заходами є сприяння формуванню великих корпоративних структур (в основному фінансово-промислових груп – ФПГ) у галузях високих технологій , а також вітчизняних транснаціональних корпорацій. Ці форми міжнародної співпраці дозволяють виробникам наукоємної продукції виходити на зовнішні ринки, підвищувати свою конкурентоздатність завдяки отриманню від закордонних партнерів нових технологій, освоєння сучасних методів управління.

Звісно, є об’єктивні труднощі на шляху ефективної реалізації спільних проектів із іноземними партнерами. Це стосується насамперед забезпечення рівних умов співпраці, для чого в українських підприємств часто немає достатніх коштів. Надання ж інтелектуальної власності як внеску також вимагає значних витрат на патентування та підтримку патентних прав за кордоном. Тому сьогодні зазначені напрямки діяльності потребують державної підтримки.

Висновок

Галузь автоматизації та робототехніки є пріоритетним сектором промисловості для розвинених країн світу і має стати таким в українській економіці.На теперішній час галузь автоматизації є конкурентоздатною на внутрішньому ринку, ринку Росії. Поки що недостатньо великим є сектор українських підприємств на ринку Азії, Латинської Америки, Африки, існують значні можливості для його розширення. На зазначених ринках продукція українських підприємств є конкурентоспроможною завдяки тому, що багато її зразків не набагато поступаються світовим аналогам за технічними характеристиками (а в численних випадках навіть переважають їх) і при цьому є в кілька разів дешевшими. Малою є частка українських підприємств на ринку Європи та США через невідповідність багатьох видів продукції застосовуваним там стандартам, недостатньо високу якість, протекціоністські заходи щодо високотехнологічних товарів. У короткотерміновій перспективі українським виробникам слід, насамперед, утримати завойовані ринки та зміцнити свою позицію на них, здійснити вихід на ті ринки, на які він є можливим найближчим часом, а в довгостроковій – наближати параметри продукції до відповідних світовим стандартам та намагатися розширити свою присутність на ринку високорозвинених країн.