Рослинництво України
Льон-довгунець веде своє походження з центрів древнього землеробства субтропічного і помірного поясів, де його вирощували переважно для одержання олії. Поширення льону в більш північні райони з м'яким і вологим кліматом, сприяло кращому розвитку стебла, що привело до формування нових видів льону-довгунця, що дає цінне волокно, а в якості побічної продукції — олія з його насіння.Льон починає свій ріст при невисоких температурах (3—5°), а оптимальна температура основних фаз розвитку складає 15—18°, причому невеликі заморозки в початковому періоді вегетації не впливають на подальший його розвиток. Льон вимагає рівномірного зволоження, особливо на початку росту, однак погано переносить надлишок вологи. Через слабку кореневу систему рослина має потребу у великій кількості поживних речовин, що легко засвоюються, тому для нього більш придатні суглинні ґрунти з великою вологоємністю. Льон переносить слабокислу реакцію, хоча оптимальною для нього є нейтральна реакція ґрунтового середовища, при якій повніше використовуються добрива, насамперед азотні. Культуру вирощують у зернотрав’яних сівозмінах, де багаторічні трави, особливо конюшина, служать гарним попередником.
Коноплі здавна вирощували для одержання міцного тонкого і грубого волокна, що йде для виготовлення тканин, канатів, рибальських сіток і інших виробів, а як побічну продукцію з її насіння одержують жирну олію, що має продовольче і технічне призначення. Вироби, що раніше виготовлялися з волокна конопель, тепер істотно орієнтовані на використання синтетичних волокон, що у великій мірі впливає на значне скорочення посівних площ цієї культури.
Олійні культури на початку 90-х років займали близько 2/3 площі всіх технічних культур, що обробляються в України. Найбільше поширення мають Мал.3 Розміщення посівних площ соняшнику.
посіви соняшника, менше значення - льону-кудряша, гірчиці. Ці культури забезпечують виробництво основної частини рослинної олії, а побічні продукти
маслоробного виробництва — макуха і шрот — використовуються, як цінний корм із великим вмістом білка і жиру, служать сировиною для виробництва промислових комбікормів.
Соняшник починає вегетацію при температурі близько 8°, при помірній вимозі до загальних запасів тепла (до 23° для пізньостиглих сортів). Завдяки добре розвинутій кореневій системі ця рослина здатна витягати вологу з глибоких шарів ґрунту, що обумовлює його вирощення в умовах посушливого клімату, при підвищенні зволоження грунту врожайність істотно зростає. Культура вимоглива до родючості ґрунтів.
Цукровий буряк — основна цукроносна рослина помірного поясу, що використовується для виробництва цукру з XIX в., має потребу в значних запасах тепла (20—28°), розтягнутий період вегетації (120—160 днів), вимоглива до умов зволоження. Більш висока цукристість коренеплодів сучасних сортів може бути досягнута в районах з великим числом сонячних днів. Для цієї культури сприятливі добрі і багаті поживними речовинами ґрунти, що характеризуються високою вологоємністю і нейтральною реакцією. На розташування цукрового буряка впливають природні умови та економічні фактори: забезпеченість трудовими ресурсами, особливості сільських місцевостей, з огляду на велику трудомісткість цієї культури і погану транспортабельність.
Основний ареал вирощування цукрового буряка включає центральні райони лісостепової і частково степових зон, де необхідні умови тепло- і вологозабезпеченості поєднуються з родючими чорноземними ґрунтами, а в сільській місцевості і з історично сформованою системою цукрових заводів. Ці райони мають високу щільність сільського населення, розгалужену мережу авто- і залізничних магістралей. Сировинні зони розташовуються в радіусі до 30 км від цукрових заводів.
Картопля має важливе продовольче і кормове значення, а також служить сировиною для виробництва крохмалю і спирту. Початок росту картоплі відбувається при відносно високій температурі — близько 10°, вона погано переносить заморозки, але має порівняно короткий період вегетації (від 60 до 120 днів відповідно в раннє- і пізньостиглих сортів), вимагає помірного зволоження. При цьому перезволоження ґрунтів і високі літні температури впливають на розвиток цієї культури, що веде своє походження з гірських районів Центральної Америки. У жарку погоду при підвищенні середньодобової температури до 29° припиняється розвиток бульб. Для картоплі оптимальні відносно легкі ґрунти, добре окультурені, багаті вмістом основних елементів (N, О, Р), великі кількості яких, використовуються у процесі формування бульб.
Тютюн — теплолюбива культура, що погано переносить заморозки, вимоглива до умов зволоження і вмісту поживних речовин у ґрунтах.