Рослинництво України
Бук кримський поширений на території кримських гір і росте на висотах від 500 до 1300 метрів. Бук європейський є однією з головних порід лісів Українських Карпат і західних районів Волині, Поділля, Придністров’я.
В лісах України росте дуб звичайний, він поширений в усіх природних зонах рівнинної частини країни, в горах до висоти 900 метрів. Дуб скельний росте в Карпатах і Кримських горах, а також на заході Лісостепової зони. Граб входить до складу дубових, дубово-букових і букових лісів, утворюючи в них другий ярус. В Криму поширені граб кавказький та граб східний. У лісах трапляються в’яз та берест.
Типовою породою для України є липа серцелиста, в Карпатах і західних областях — липа широколиста, в Придніпровських лісах — липа срібляста, в Кримських горах — липа кримська.
Клен звичайний трапляється в усіх лісових районах України, буває кількох видів: гостролистий, польовий і татарський.
Майже в усіх типах лісів України, як домішка трапляється береза бородавчаста, на вирубках, згарищах, по схилах балок і ярів вона частот утворює чисті насадження. Трипляються в Україні біла і чорна тополі, осика, вільха.
1.3.Рівнинні ландшафти.
Степова рослинність в первісному вигляді до цього часу збереглася тільки на схилах балок, у передгір’ях Криму, на піщаних косах Азово-чорноморського узбережжя, островах. Ділянки цілинних степів охороняються заповідниками. У поширенні степової рослинності простежується певна закономірність: в Лісостеповій зоні на безлісих територіях у минулому розвивались лучні степи на глибоких чорноземах. У типовій степовій зоні на півночі була поширена різнотравна типчаково-ковилова рослинність на звичайних чорноземах південних і темно-каштанових ґрунтах, вздовж Азово-Чорноморського узбережжя — полинно-злакова рослинність, на каштанових солонцюватих ґрунтах.
Лучні степи поділяються на рівнинні та гірські. В їх травостої переважають злаки — ковила, типчак, тонконіг вузьколистий, з різнотрав’я — конюшина, гадючник, шавлія лучна, моренка.
Різнотравно-типчаково-ковилові степи мають густий трав’яний покрив, що складається з ковили, тонконога, стоколосу, вики конюшної, горицвіту весняного, молочаю степового, шавлії, астрагалу. В минулому ці трави займали простори Причорноморсько низовини. У трав’яному покриві типчаково-ковилових степів переважають посухостійкі злаки: типчак, ковила українська, келерія, з різнотравних — нарцис, ферула, будяк, пижма. У травостоях переважають посухостійкі дернинні злаки: полини, керлик та інші.
На Донецькому кряжі і сході України у минулому були поширені чагарникові степи. В них представлені зарості карагаш-кам’янисто-степового чагарника.
Невеликими ділянками в Кримських горах трапаляються напівсаванні степи. В цих степах до злаків домішуються субтропічні види, поширені також люцерна, пирій повзучий, горошок та інші.
2. Сільськогосподарські угіддя.
2.1.Орні землі.
На даний час проблема збереження за сільськими господарствами земельних угідь зокрема таких, що характеризуються високою природньою родючістю, набуває винятково важливого значення.
Посівні площі скорочуються у більшості областей України. За 1985-96 роки тільки у Дніпропетровській області вони зменшились на 220тис.га, Кіровоградській – на 140тис.га, Полтавській – на 110тис.га., Миколаївській – на 108тис.га. З приведених даних випливає, що посівні площі скорочуються в тих областях, що мають високородючі грунти.У той час, як у північній частині країни, де інтенсивно нарощуються обсяги осушувальних площ, посівні площі дещо зросли – в Рівненській області на 80 тис.га , Волинській – на 30 тис.га, Житомирській - на 28тис.га. Отже загальне зменшення посівних пощ одночасно супроводжується вилученням з сільськогосподарського обороту найбільш якісних земель.