Стратегія і тактика оратора
Третім елементом тактики ми визначили прийоми. При¬йоми (на відміну від принципів та способів) являють собою певні мовні форми, в яких передасться інформація та су¬купність конкретних дій, які є неодмінною умовою реалі¬зації цілі.
Існує декілька груп прийомів: композиційні, психологіч¬ні, мовні, інтонаційні. Мовні та інтонаційні розглядатимуть¬ся в темах «Культура мови» та «Техніка мови». В цьому розділі ми проаналізуємо композиційні та психологічні.
Під композиційними прийомами ми розуміємо певні мовні форми, в яких передається інформація. Серед них найчастіше використовуються характеристика, коментар, описування, цитування, згадування, риторичне запитання, розмірковування, опудало-опонент, мислений експеримент, роз'яснення, агітація, заклик, проблемне введення матері¬алу, анекдот, запитання-відповідь тощо.
Прийом «опудала-опонента» становить собою змодельовану типову думку з питання, що обговорюється, яке може бути домінуючим у даній аудиторії. Суб'єкт повинен ре¬тельно проаналізувати цю думку (виявити все позитивне і негативне), а потім запропонувати свою точку зору. Такий прийом допомагає суб'єкту досить активно підтримувати зацікавленість аудиторії. Як п ранило, цей прийом констру¬юється таким чином: «Часто можна почути, що... Та чи вірно це?»
Прийом проблемного введення матеріалу дозволяє суб'¬єкту з перших хвилин спілкування опанувати увагу ауди¬торії за допомогою проблемних питань, влучних афоризмів, чітко сформульованого завдання, активного спілкування, захоплюючих, яскравих прикладів, вдало винайдених компліментів тощо.
«Запитання-відповідь» — розвиток обмірковування, сутність якого полягає в тому, що суб'єкт у процесі спілку¬вання може будувати своє мовлення у вигляді запитань та відповідей на них (до речі, відповідати на питання може не лише оратор, але й аудиторія). Такого роду прийом допо-магає концентрувати увагу аудиторії на важливих момен¬тах спілкування, перевіряти засвоєння матеріалу за допо¬могою запитань щодо розуміння і уточнення.
Дуже ефективним є прийом мисленого експерименту, змістом якого є конструювання оратором ситуації, яку він пропонує розв'язати аудиторії.
До розряду логіко-психологічних прийомів належить, насамперед, аналіз раніше визначених різних думок, по¬глядів, точок зору з приводу питання, що розглядається. Аналіз може мати дві сторони. Перша — виявлення проти¬лежностей з метою психологічного спрямування на об'єк-тивний аналіз, тобто для створення атмосфери можливого співіснування різних підходів. Друга сторона аналізу — зі¬ставлення протилежностей: виявлення загального та спе¬цифічного у поглядах.Далі можна здійснити перехід до синтезу, поєднання протилежних сторін. Розглянемо деякі особливості син¬тезу:
компроміс можливий тоді, коли декілька позицій принципово не збігаються і протистоять одна одній як відносно самостійні сутності. Компроміс досяга¬ється шляхом взаємних еквівалентних поступок за наявності певної загальної осіниш:
— перевага прогресивної сторони характеризується тріумфом найбільш розумної точки зору, а інша — на¬буває підпорядкованого значення (повністю або част¬ково включається в першу). Ця форма можлива тоді, коли не спостерігається різкого (принципового) про¬тистояння позицій;
— консенсус становить вищу форму поєднання проти¬лежностей, коли досягається оптимальне узгодження позицій. Умови консенсусу: позиції в основі своїй інпротистоять одна одній, більше того, вони вза-ємодоповнюються. Розбіжності стосуються лише частковостей.
Активізація створюється і таким психологічним засо¬бом, як прийом співучасті, який сприяє інтелектуальній та емоційній взаємодіям суб'єктів спілкування. Техніка цьо¬го прийому полягає у переважному використанні мймен-ників «ми», «нас» у процесі спілкування: «у нас з вами», «ми відчуваємо» тощо.
Композиційні та психологічні прийоми на етапі обгово¬рення можуть підкріплюватися різними технічними за¬собами (схеми, малюнки, графіки, відеофрагменти тощо).