Стратегія і тактика оратора
Аргументація як частина тактичного закону спрямова¬на головним чином на реалізацію завдання (переконання), тобто передбачає активну діяльність передусім з боку ора¬тора, при цьому аудиторія знаходиться у більш-менш па¬сивному стані (набуває нової інформації). Для цілковитого досягнення установки необхідно, щоб аудиторія не тільки вбирала інформацію, нехай навіть дуже сумлінно, але й досить активно її опрацьовувала, тобто проектувала на себе, на свою діяльність, свій досвід, іншими словами, щоб ау¬диторія виявлялася на рівні застосування набутих знань.
Для здійснення цього необхідно звернутися до іншої частини тактичного закону — активізації мисленнєвої та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії, яка спрямована на реалізацію надзавдання, тобто досягнення практичної мети — спонукання до дії.
Активізація передбачає таку послідовність дій: необхід¬но зацікавити аудиторію; створити в аудиторії атмосферу розмірковування; вивести аудиторію на рівень обгово¬рення.
Насамперед слід зацікавити аудиторію, тобто передати емоційно-естетичний мотив адресату, що досягається використанням: а) аудіовізуальних прийомів як статичних (графіки, таблиці, малюнки, схеми), так і динамічних (відеоматеріали і т. ін.); відомо, що ця група прийомів стано¬вить основу близько 20% засвоєння інформації, концентрує увагу слухачів, знімає втому; б) психологічних прийомів, наприклад, реклами, за допомогою якої можна захопити аудиторію ще на початку комунікативного етапу; прийому шокової терапії, тобто створення несподіваного ефекту, який дозволяє швидко переключати увагу аудиторії, кон¬центрувати її на потрібних мовцеві аспектах, знімати втому слухачів і, головне, оперативно збуджувати зацікавлення аудиторії і підтримувати його в процесі спілкування.
Завдяки першому етапу активізації можна уникнути морально-дисциплінарного мотиву спілкування, позбави¬тися байдужого ставлення, викликати особистісну потребу спілкування, вийти на другий ступінь розуміння питань, що обговорюються, вищий рівень осягнення змісту пред-мета.
Сутність другого етапу активізації — створення в ауди¬торії творчої атмосфери розмірковування — полягає в тому, щоб викликати у слухачів потребу обміну думками з при¬воду питань, що обговорюються. Це досягається логічними, психологічними та дидактичними засобами.
Цей етап активізації мисленнєвої та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії (міркування) сприяє появі інтелекту¬ально-пізнавального мотиву, нейтралізації байдужого ставлення, розвиткові особистісної та професійної потреби, поглибленню розуміння проблеми.
Нарешті, третій етап активізації — виведення аудиторії на рівень обговорення та прийняття рішення — передбачає пошук загальних точок зіткнення, який досягається логіко-психологічними та аудіовізуальними прийомами.
Третій етап активізації (обговорення) сприяє закріплен¬ню інтелектуально-пізнавального мотиву, розв'язанню конфліктних ситуацій та встановленню конструктивних відносин, розвитку суспільної потреби і досягненню гли¬бинного рівня розуміння.
На всіх цих етапах стратегія реалізується сукупністю принципів, способів та прийомів.
Під принципами тактики оратора розуміються осново¬положні правила побудови промови або основні вимоги до неї. Такі принципи (правила, вимоги) різноманітні.
—Це перш за все логічні принципи: тотожності, несуперечливості, послідовності, достатності (обґрунтованості). Але однієї логічності для реалізації стратегії замало. Про¬мова будується ще за такими дидактичними н психологіч¬ними принципами, як посилення, економія та органічна єдність. Принцип посилення вимагає плавного переходу від простого до складного, від менш емоційного до більш емоційного, від менш цікавого до більш цікавого тощо. Принцип економії означає досягнення більшої ефективнос¬ті промови при мінімумі ресурсів (менше положень, аргу¬ментів, слів тощо), що складає враження не затягнутості промови, її єдності й сили. Під органічною єдністю розумі¬ється дві вимоги: 1) єдність форми і змісту; 2) дотримання пропорцій: а) між теорією і фактами; б) між фактами по¬зитивними і негативними; в) між відомим і невідомим; г) співвідношення частин промови за обсягом (між елемен¬тами композиції); д) між раціональним і емоціональним. Способи тактики поділяються нелогічні, психологічні, дидактичні.До логічних способів належать: індукція, дедукція, ана¬логія. Відомо, що індукція — то спосіб мислення від одинич¬ного до загального, дедукція — навпаки, аналогія ж — спо¬сіб доведення від одиничного до одиничного. У промові одиничне — то є положення, факти, приклади тощо, за¬гальне — то теза. Тобто, коли оратор спочатку наводить деякі приклади, факти, положення, а потім формулює основну ідею, яка витікає з цього, — він користується способом мислення (доведення) індукції. Якщо він спо¬чатку формулює тезу (основну ідею), а потім вже наводить положення, які обґрунтовують її, то використовує спосіб від загального до одиничного (дедукція). Єдина складність тут полягає у вірному використанні цих способів, що за¬лежить від двох обставин: від характеристики аудиторії і особливості проблеми. В аудиторіях таких категорій, як: а) молодіжні; б) за нижчими рівнями освіти, культури, кваліфікації; в) за фахом не спеціалісти (щодо предмета промови); г) проблема досить складна, — то ефективнішою є індукція. В аудиторіях з протилежними характеристи¬ками необхідно обґрунтувати лише дедукцією. Помилки у використанні логічних способів знижують пізнавальну активність і зацікавленість аудиторії, що приводить, як правило, до невиконання надзавдання, тобто реалізації мети оратора, його інтересів.