Стратегія і тактика оратора
Стратегія (програма дій) становить варіант реалізації концепції і характеризується такими ознаками: динамічніс¬тю, гнучкістю, варіативністю (порівняйте: концепція є дещо універсальною, загальною, більш-менш стабільною). Інши¬ми словами, та ж сама концепція може мати декілька стра-тегій залежно від аудиторії та етапів реалізації стратегії.
З яких компонентів складається стратегія? Насам¬перед треба виділити установку, заради якої готується ви¬клад концепції. Установка складається з двох компонентів: завдання, спрямованого на роз'яснення тих чи інших чин¬ників, аргументів, позицій і, зрештою, на переконання аудиторії у чомусь; та надзавдання, яке має емоційно-спо¬нукальний характер. Термін «надзавдання» — це та при¬хована пружина дії, яка, за задумом режисера (термін «надзавдання» запровадив у вжиток К.С. Станіславський), повинна протягом усієї вистави спрямовувати емоції гля¬дачів у певному руслі. Надзавдання означає конкретні практичні дії, очікувані від аудиторії у тому випадку, коли пощастить переконати її, тому надзавдання у мовленні, що переконує, — це елемент мистецтва. Завдання начебто по¬дається слухачам, а надзавдання не підлягає прямому сприй¬няттю і впливає потай.
По визначенні установки (чого волію досягти, чого до¬магаюсь від тієї чи іншої аудиторії) необхідно вичленувати з концепції коло питань (згідно з психологічним законом сприйняття, їх має бути не більше ніж 7±2, може бути й менше, від 1 до 3, що залежить від установки, особливостей аудиторії), орієнтованих на аудиторію, проаналізувати їх і сформулювати власний підхід до пошуку відповідей на них. Свої міркування щодо формування стратегії суб'єкт має побудувати на заключному етапі у вигляді тези.
Знаходження тези — це вихідна ланка роботи оратора: якщо ідея не справить враження на слухача, промову вже нічого врятувати не зможе: ні яскрава мова, ні цікаві фак¬ти, ні досконала техніка. Адже апарат мови діє головним чином в залежності від сили і якості ідей, котрі приводять його до руху. Якщо ідея сформульована неясно або сам оратор до неї байдужий, то апарат мови дасть збої з усіх параметрів: і дихання перериватиметься, і голос буде моно¬тонним, і язик заплітатиметься. Живі, яскраві думки і владна потреба поділитися ними з аудиторією приведуть весь механізм мови до бойової готовності. Змістом стратега і є віднайти те єдине, що необхідно сказати аудиторії і мати потребу виразити це.
Ллє щоб віднайти таку ідею, треба пройти певний шлях по розробці попередніх напрямків промови, тобто відпра¬цювати ще три елементи стратегії: по-перше, віднайти протиріччя в концепції з певної теми, які б могли заціка¬вити конкретну аудиторію, по-друге, сформулювати за¬вдання, яке ставить перед собою оратор в цій аудиторії в зв'язку з цією темою, по-третє, намітити надзавдання, тобто оратор мусить точно знати, чого він хоче домогтися від аудиторії в результаті свого впливу на неї.
Теза розглядається як провідна ідея, сукупність твер¬джень, що розгортаються оратором під час спілкування з аудиторією. Наявність тези дозволяє уникнути беззмістов¬ного викладу концепції. Теза відіграє роль взаємозв'язку в цілісності всіх компонентів мовлення: концепції, запи¬тань, установки, аудиторії.
Отже, стратегія дій становить таку послідовність: необ¬хідно визначити установки; вичленувати з концепції за¬питання, що розраховані на певну аудиторію; знайти сис¬тему коротких відповідей суб'єкта на поставлені запитання, зробити їх аналіз; сформулювати тезу, тобто основну думку промови.
Стратегія, хоча і являє собою певне уточнення концепції, все-таки є досить загальним явищем, яке потребує подаль¬шої конкретизації: розгортання тези та її обґрунтування, нейтралізації опонентів, схиляння на свій бік тих, хто ва¬гається. Щоб досягти даної мети, необхідно розробити тактику виступу.
2. Тактика оратора: принципи, способи, прийоми
Тактика являє собою систему дій, спрямованих на ефек¬тивну реалізацію стратегії. Змістом тактики є аргументація і активізація мислення та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії. Тактику можна визначити як зовнішньомовну побудову промови, як сукупність принципів, способів та прийомів розгортання тези.Аргументація засновується на логічному обґрунту¬ванні суб'єктом тези шляхом доказу, переконання. Аргу¬ментація — явище комунікативне, яке містить два аспекти: гносеологічний (пізнання предмета, поглиблене його розу¬міння, пошук істини, поширення істинних думок та їх обстоювання) і етичний (оратор та аудиторія визнають себе рівноправними сторонами пізнання істини).