Об'єктивні перешкоди контакту оратора й аудиторії та їх урахування в організації аудиторії
Навіювання — це словесний вплив особистості на людей. Це такий спосіб комунікативного впливу, що розрахований на некритичне, бездоказове сприйняття інформації. Воло¬діння «ефектом навіювання» припускає знання двох основ¬них груп умов. Перша група пов'язана з тим, кому вселяють, друга — з тим, хто вселяє. Сприйнятливість навіювання за-лежить від віку, від індивідуальних особливостей людини, її переконань, волі, емоцій і т. ін.«Ефект навіювання» багато в чому залежить від внутріш¬нього стану особистості. Одна і та сама людина в один час може піддатися навіюванню, а в інший — не може. Це тра¬пляється, коли людина стомлена або переживає розгубле¬ність, страх. У такі хвилини треба вміти «перекрити» цей стан і привернути до сприйняття необхідної інформації.
Переконання — логічно обґрунтоване впровадження у свідомість слухачів певних положень. За допомогою пере¬конань можна досягти перебудови свідомості, мотивів ді¬яльності, сформувати бажання, змінити спосіб життя осо¬бистості. Як видно, саме переконання — провідний метод виховання і навчання.
Існує ряд педагогічних прийомів переконання. Один з них — показ і роз'яснення наслідків якого-небудь учинку. Оцінка вчинку, обґрунтування його правомірності (або не¬правомірності) впливають на почуття і розум, сприяють переосмисленню людиною своєї поведінки. Інший при¬йом — порівняння дій того або іншого індивіда з поведінкою авторитетних людей, літературних героїв тощо.
Отже, перші хвилини оратором виграні. Як забезпечити увагу аудиторії протягом усього виступу? Для цього необ¬хідно дотримуватися трьох психолого-педагогічних вимог: новизни, доказовості й експресивності.
Перша вимога представляє сьогодні для оратора дуже І серйозну психологічну і методичну проблему. Новий мате¬ріал, природно, задовольняє пізнавальні потреби слухачів. Але, як відомо, оратор часто не може повідомити тим, що зібралися, щось абсолютно нове. Це пояснюється тим, що сучасні люди одержують сьогодні великий обсяг інформації з каналів масової комунікації. Дає про себе знати і високий культурний і освітній рівень слухачів. Виходить, потрібно шукати інші засоби підвищення ефекту новизни.
Одним з підходів до вирішення цієї задачі є виклад уже відомого аудиторії під новим кутом зору. У такому випадку слухач буде обов'язково зацікавлений, буде думати проте, чи зміг би і він сам вибудувати таку систему викладання матеріалу, може, і зміг би, але раніше над цим не думав. Виходить, те, що сказав оратор, для нього нове.
Іншим важливим підходом служить виявлення оратором свого ставлення до розглянутого питання. У кожному ви¬ступі він повинен бути особистістю, що має і висловлює свою думку з тієї або іншої проблеми. Адже не в кожному виступі відкриєш істину. Це завжди важко і дається не кожному. Але завжди можна і варто висловити своє став¬лення до предмета. Слухач думає так, але йому цікаво, як думає оратор. Йому важливо зіставити свою думку з думкою оратора. Це допомагає аналізувати, уточнювати, прийти до необхідних висновків.
Отже, новизна — не обов'язково нові дані з розглянутої проблеми, але і нові уявлення про раніше відомі факти, події, положення, і зіставлення того, що відомо слухачам під новим кутом зору, і прояв власного ставлення до того, про що говорить оратор.
Доказовість — це логіка викладу й аргументація вису¬нутих положень. Адже задача оратора — не просто дати нову інформацію. Його обов'язок — показати те, що він захищає, у чому переконує і переконаний. Без ґрунтовної доказовості оратор не зуміє передати свою переконаність слухачам. Звідси задача — допомогти слухачам опанувати наукові поняття, логіку міркування, що представляють собою відбиття знань і досвіду.
Експресивність — це візуальний і звуковий прояв став¬лення оратора до того, про що він говорить: обурення, ра¬дість, жаль, упевненість, подив і т.п. Цицерон стверджував, що без серцевого хвилювання і запалу мова оратора буде непридатна. Тон, тембр голосу, характер інтонацій говорять про певне ставлення оратора до проблем іноді більше, ніж інші прийоми ораторського мистецтва. Інтонація може до¬нести до 40% інформації. Міміка і жести також впливають на сприйняття. Є. Вахтанов говорив: «Руки доводять дум¬ку» . Емоційна яскравість виступу багато в чому забезпечує увагу аудиторії, ефективність засвоєння. При емоційно яскравому, експресивному виступі зростають розумова ді¬яльність слухачів, їхнє прагнення міркувати по ходу ви¬ступу оратора, вносити корективи у свої знання.
Безпосередній контакт зі слухачами дозволяє викорис¬товувати у виступі новизну, доказовість і експресивність найбільш комплексно, а значить і оптимально. Важливо володіти тому не тільки логічністю викладу своїх думок, вірно будувати фрази, але і правильно інтонувати слова, користуватися модуляцією голосу, мімікою, жестами. Вони активізують сприйняття інформації, більш поглиблену її обробку.Перейдемо тепер до розгляду однієї з основних психоло¬гічних умов ефективності процесу взаємодії оратора й ауди¬торії, до аналізу такого виду контакту, як інтелектуальне співпереживання. Розумове сприяння визначається включеністю обох сторін у єдину активну діяльність по розгляду тієї або іншої проблеми і спрямовану на розв'язання певних розумових задач. Оратор, викладаючи свою точку зору, як би привселюдно мислить, і аудиторія, стежачи за розвитком його думки, робить ту ж розумову роботу. У результаті такої спільної розумової діяльності, співмислення між оратором і слухачами виникає контакт у повному змісті цього слова.