Риторика як наука

Найкращий оратор є той, хто своїм словом і повчає слухачів, і дає насолоду, і справляє на них сильне враження.

Без природних обдаровань оратором бути неможливо, але тео¬рія покаже початківцю, як слід користуватися такими фізичними засобами, які дала йому природа, як слід впливати на розум і сер¬це його слухачів.

Той хто бажає гарно говорити або писати, повинен обов'язково добре мислити й мати хороший смак.

Риторика – це наука ораторського мистецтва про способи переконання, ефективні форми мовленнєвого впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей.

Різновиди усних виступів

1.Академічне красномовство – це наукова доповідь, або промова (лекція, вузівська, шкільна)

2.Судове красномовство – прокурорська(звинувачувальна), та адвокатська (захисна) промови, самозахист.

3.Соціально-політичне красномовство – звітна доповідь на конференції з’їзді зборах, мітингова промова.

4.Соціально-побутове красномовство – ювілейна, вітальна, застільна(тост), надмогильна, поминальна ромови.

5.Церковно-богословське – церковна проповідь.

Курс риторики складається з таких частин:

1. історія риторики; теоретична риторика (закони риторики);

2. практична риторика;

3. публічний виступ.

Античне красномовство

Батьківщиною риторики вважають стародавню Грецію.

Вчення красномовства виникло з узагальнення і систематизації тих прийомів і методів ведення полеміки, спорів та диспутів, що одержали широке розповсюдження в античній Греції з її розвитим політичним життям і боротьбою різних партій за вплив на маси. У цих умовах уміння переконувати людей, наводити переконливі аргументи проти своїх опонентів, підкріплювати їх фактами, впливати не тільки на розум, але й на почуття й емоції слухачів, здобувало винятково важливе значення. От чому в античній Греції розробка проблем риторики починалася задовго до того, коли були створені надійні логіко-методологічні, психологічні і моральні основи й принципи, на які повинні спиратися суперечка, діалог, диспут або полеміка. Точніше кажучи, ці принципи й методи формувалися поступово в процесі узагальнення і систематизації тих прийомів, доводів і способів ведення полеміки або диспуту, що практикувалися в публічних промовах.

Аналізуючи ці промови, давні греки одними з перших задалися метою пояснити, в чому полягає переконлива сила промови: чому з одною промовою ми погоджуємося, а з іншою – ні, чому одна з них переконує нас і змушує визнати доводи оратора, а в іншій ми виявляємо вади як у доводах, так і в самій побудові промови?Батьком науки про красномовство вважається давньогрецький поет, філософ і лікар Емпедокл (біля 490–430 р. до н. е.). Найславетнішими риторами стародавньої Греції також були: Демосфен, Цицерон, Аристотель, Платон та ін..

Бути шанованим серед громадян Давньої Греції, особливо в Афінах – культурному, економічному і політичному центрі Еллади, не маючи гарних навичок публічних виступів, стало неможливо. Тому виник гострий попит на розумних викладачів ораторського мистецтва і риторики. І одна за іншою почали виникати школи красномовства.