Українське національне відродження в західноукраїнських землях наприкінці XVIII — у першій половині XIX століття

а) піднесення освіти — ц. Львів, ц. Відень;

б) 1816р. «Товариство священиків» — Перемишль: дяковчительський інститут;

відкриття шкіл;

випуск літератури, шкільних підручників;

в) гуртки вчених західноукраїнських земель;

г) ідеї Гардера;

д) митрополія у Львові; є) «Катехізис» — 1830р..

Негативні риси:

а) консерватизм (прив'язаність до церковнослов'янської мови і старого письма);

б) церковна ієрархія неприхильно ставилась до нових культурних течій, розвитку літератури народною мовою;

в) аристократизм — використання польської мови.

Ідея національної свідомості стає панівною. Починає набирати значення національна мова, етнічна спільність, історія, література, фольклор.

Найвидатніші представники: Іван Могильницький (5 підручників) — «Клерикальне товариство» — 1816 p., Михайло Левицький, Йосип Лозинський, Антін Добрянський, Іван Лаврінський.

III етап. Самостійність

Опрацювати матеріал підручника, доповнити, які існували ще нові шляхи пробудження національної свідомості на західноукраїнських землях.

1. Створення шкіл для місцевого населення (парафіяльні школи, 1000 початкових шкіл 40 — 50 pp. XIX століття).

2. Українські букварі.

3. Церковна література.

4. Лекції з агрономії.

5. Календарі.

Я русин був, єсьм і буду,

Я родився русином.

Чесний мій рід не забуду,

Останусь його сином,