Українське національне відродження в західноукраїнських землях наприкінці XVIII — у першій половині XIX століття

Я з тих країв, де шерехнуть очерети,

Де тихий шум замріяних дібров.

Я з тих країв, де люди всі поети

І кожен синьоок і чорнобров.

2. Поширення української національної ідеї в кінці XVIII — на початку XIX століття в середовищі духовенства. Церква могла залікувати свої рани, які зазнала внаслідок великих патріотичних змін та російської нетерпимості:

а) В Галичині 3 єпархії: Львівська, Перемишлянська, Холмська;

б) Церква — найбільший носій національної свідомості в розбудові шкільництва, збереженні рідної мови і культури;

в) позбавлення від чужих обрядів і повернення до українських.

3. Товариство священиків — 1816 p., Перемишль:

а) шкільні підручники, відкриття шкіл, випуск преси;

б) створення гуртків вчених 1820 p.;

в) відродження українського фольклору, українських традицій;

г) поширення ідеї Гардера;

д) створення братств тверезості.

4. Бог нам дарує полум'яного українського патріота Маркіяна Шашкевича.

Відправа Служби Божої українською мовою.

5. Негативні риси в діях духовенства:

а) консерватизм (погляди на Москву і старі звичаї);

б) аристократизм (використання інших мов, зокрема польської, німецької, російської...);

в) неприхильність до нових культурних течій, розвитку мови, літератури.

II етап. Спостережливість і виховання

1. Поширення української національної ідеї в середовищі греко-католицьких священиків.

Спостерігаючи за розповіддю вчителя, вказати позитивні і негативні риси тогочасного духовенства.

Зробити записи в зошити.

Позитивні риси: