Конфуціанство і даосизм
Форма в конфуціанському Китаї була еквівален¬том релігійного ритуалу, наприклад, молитві у хри¬стиянстві чи ісламі, аскези чи медитації' в індуїзмі й буддизмі.
Конфуціанство виступало V як регулятор у взаємовідносинах країни з небом і від імені неба — з різними племенами й народами, що населяли світ.
3а конкретних умов китайської імперії конфу¬ціанство відігравало роль основної релігії, виконувало функції офіційної державної ідеології.
Не будучи релігією у повному розумінні слова, конфуціанство стало більшим, ніж просто релігія.
Конфуціанство — це також і політика, і ад¬міністративна система, і верховний регулятор еко¬номічних і соціальних процесів — словом, основа всього китайського способу життя, принцип ор¬ганізації китайського суспільства, квінтесенція ки¬тайської цивілізації.
Завдяки конфуціанству з усім його культом стародавності й консерватизмом китайська держава і суспільство не тільки проіснува¬ли понад дві тисячі років у майже незмінному вигляді, а й засвоїли гігантську силу консервативної інерції.
Понад дві тисячі років конфуціанство формувало уми й почуття китайців, впливало на їхні переконан¬ня, психологію, поведінку, мислення, сприймання, на їхній побут і спосіб життя. У цьому розумінні конфуціанство не поступається жодній з великих релігій світу.
Конфуцій не визнавав духів і скептично ставився до марновірства та метафізичних спекуляцій: "Ми не знаємо, що таке життя, — говорив він, — як можемо ми знати, що таке смерть?" Не дивно, що все сум¬нівне, підсвідоме, що належало до сфери непідкон-трольних розуму почуттів, конфуціанство залишало осторонь. Однак все це продовжувало існувати і в марновірстві простого народу, і в філософських по¬шуках творчо мислячих і допитливих індивідів.
Даосизм (31,2 млн) виник у Джоуському Китаї од¬ночасно з вченням Конфуція як самостійна філо¬софська доктрина. Засновником філософії даосів вважається давньокитайський філософ Лао-цзи, по¬передник Конфуція. Жодних достовірних відомостей історичного або біографічного характеру в джерелах немає. Легенди розповідають про його дивне народ¬ження (мати носила його кілька десятків років і народила старим — звідки й походить його ім'я "Стара дитина", хоч той же знак Цзи означав одночасно і поняття "філософ"). Отже, ім'я його можна переклас¬ти як "старий філософ". Існує легенда, що, залишаю¬чи Китай, йдучи на Захід, Лао-цзи люб'язно пого¬дився віддати служителю прикордонної застави свій твір «Дао де цзин».
У трактаті викладеш основи даосизму, філософії Лао-цзи. В центрі доктрини — вчення про великого Дао, загальний Закон і Абсолют. Дао панує всюди і в усьому необмежено. Його ніхто не створив, але все походить від нього. Невидиме і нечуване, недосяжне для органів чуттів, постійне й невичерпне, безіменне і безформене, воно дає початок, ім'я і форму всьому на світі. Навіть велике Небо наслідує Дао. Пізнати Дао, йти за ним, злитись з ним — у цьому зміст, мета і щастя життя. Виявляється Дао через свою емана¬цію — через де, і якщо Дао все породжує, то де все годує.
У трактаті йдеться про те, що життя і смерть — поняття відносні, але наголошувалося на житті, на тому, як його слід організувати (Чжуан-цзи, IV— III ст. до н. е.). Містичний ухил у цьому трактаті, який виявлявся, зокрема, в нагадуваннях про фанта¬стичне довголіття (800—1200 років) і навіть безсмертя, яких можуть досягти праведні відлюдники, що при¬єдналися до Дао, відіграв значну роль у трансформації філософського даосизму в даосизм релігійний.
Проповідь довголіття і безсмертя забезпечила ла¬оським проповідникам популярність у народі й при¬хильність імператорів. Офіційна підтримка допомогла даосизму вижити й зміцніти в умовах панування конфуціанства, але, вистоявши, даосизм дуже змі¬нився. Облишивши метафізичні спекуляції на тему дао і де, відмовившись від відлюдності з ідеєю у-вей (недіяння), даоські проповідники і маги активізували свою діяльність серед народу, вміло синтезували фі¬лософські ідеї Дао-де-цзин з примітивними віруван¬нями насамперед селянських мас, а також потурбува¬лися, щоб ці ідеї у вигляді міфів і легенд почали широко популяризуватися. Так, даосистами було створе¬но міф про богиню безсмертя Сиванму, в саду якої кнігнуть раз у 3000 років персики безсмертя. Створи¬ли нони і міф про першолюдину Пань-гу.Історія цього міфу особливо цікава. В Дао-де-цзин є твердження: "Дао родить одне, одне родить двоє, двоє родять три, а троє — всі речі". Такий гли¬бокий філософський зміст був явно недоступний ро¬зумінню простих людей, і даоси яскраво інтерпрету¬вали його у вигляді міфа про Пань-гу (Дао родить одне). Минуло 18 тисяч років, почав створюватися Всесвіт, все легке і чисте, ян-ци, піднялося догори, утворивши небо, все каламутне і важке, інь-ци, опус-тшіося і утворило Землю (одне родить два).