Буддизм

Необхідність та справедливість загарбницької політики правителів ідеологи буддизму виправдовують посиланнями на едикти Ащоки, які є канонізованою екзегетикою буддизму тхеравади, і на канонізований трактат «Милиндапаньха»; в цілому ж розгля¬дають природу иих воєн крізь концепцію чакравартина.Питання війни і миру не були актуальними для ідеологів буд¬дизму до 50-х років. Лише з появою термоядерної зброї та інших засобів масового знищення і внаслідок цього перспективи заги¬белі людства під час третьої світової війни ці питання стали об'¬єктом гострої дискусії, що сприяло модернізації вчення буддиз¬му. Можна виділити три підходи до цієї проблеми: моральний, кармічний, соціально-політичний.

Моральний підхід до проблеми війни і миру аргументується з ортодоксальних позицій вчення буддизму. Прибічники цього підходу твердять, що тільки етичний спосіб життя, який пропо¬відує буддизм, може врятувати людство від загибелі. Ця ідея до¬водиться посиланнями на життя та місіонерську діяльність принца Гуатами, едикти царя Ащоки, що стосуються буддійського віро¬вчення, канонічні тести. При такому простому підході до проб¬лем війни і миру, основне навантаження має висловлення з «Дхаммапади»: «Ніколи в цьому світі ненависть не зупиняється ненавистю, проте відсутністю ненависті вона припиняється... Перемога породжує ненависть; переможений живе у смутку. У щасті живе спокійний, що відмовився від перемог і поразок». За цією простотою — система світогляду зі своїми догмами, теорія¬ми І традиційною логікою.

Буддисти, визнаючи агресивність імперіалістичних країн і не¬обхідність боротьби за права трудящих, завжди підкреслювали вторинність соціальних, економічних і політичних проблем по¬рівняно із завданнями морального удосконалення людини, тоб¬то посилання для умовиводів виявляються нібито перевернути¬ми: буддизм саме людину, як кінцевий продукт кармічних пере¬втілень, її думки, слова та вчинки розглядає як причину, а соці¬альні умови, політичні системи, міжнародні конфлікти вважає їх наслідком. Тому прибічники морального підходу обстоюють пе¬редусім пропаганду вчення буддизму як основну альтернативу пом'якшення міжнародної напруженості і покладають надії тільки на добру волю уряду у боротьбі за встановлення миру на землі. Цей погляд найпослідовніше відображений у документах Все¬світнього братства буддистів, XV Всесвітня конференція якого відбулася в листопаді 1986 р. у Непалі.

Кармічний підхід, незважаючи на його значне поширенню се¬ред буддистів, особливо ченців, як правило, не описупьься у популярних журналах, оскільки його прибічники вважають», що поява у пресі кармічних концепцій з проблем війни і миру \може викликати конфлікт між представниками різних релігій., -мми за¬вадить консолідації прибічників миру. Цей підхід породжеений вірою у непорушність кармічного закону, який гнітить пю^дей суспільство, нації, держави, все людство, нашу планету і весь Всесвіт (як сума карм живих істот). Такий підхід обгрунтову^єть-ся посиланнями на дію карми, «закону залежного існуЕаніня» стадіальну деградацію віри, описану у трактатах Буддхап.оїщі.

В основі кармічного підходу лежать (виведені з екзегетикш до палійського канону) уявлення про неухильну деградацію лк,оди-ни внаслідок падіння моралі і втрати віри, особливо в результаті розвитку капіталізму і поширення мілітаризму. Справжня мо¬раль, що формує сприятливу карму, властива людям, як, сттали на серединний, або восьмирічний шлях, охоронцем цінностей якого є сангха*; Звідси для поліпшення суспільної карм? трреба сприятливі умови існування буддійської громади, і там, де такі умови є, суспільство виживе під час термоядерної катасгрсофи. Інший аспект міркувань прибічників кармічного підходу ^во¬диться до твердження, що країни, які виробляють різні зассоби масового знищення, формують погану карму, і це призведе ц'х до взаємного знишення. Слаборозвинені ж країни ядерна катаст¬рофа якимось чином обмине. Кармічний підхід не обговорюєть¬ся на буддійських та інших форумах, оскільки це питання Вїіри. яке не містить і не може містити конструктивних пропозицій.

Буддійська «ахімса» забороняє віруючим завдавати шкоди ; жи¬вим істотам, тому повинна стати непереборною перешкодоко на шляху до воєнних дій. Проте будь-яка релігія, яка не Захишає себе і не поширює свою віру, неминуче зникає. З цього П[)глтяду буддизм не відрізняється від інших вірувань, тут, як і в інщіих релігіях, існує таке поняття, як війна проти єретиків та (без¬вірників. Очевидно, що ахімса та війна проти невірних пгреебу-вають, м'яко кажучи, у незгоді одна з одною.Буддисти не миролюбні насамперед тому, що будь-яка релтігія намагається завоювати прибічників. Це може здійснюватися діво-ма шляхами: коли одна нація насаджує свою релігію іншій Ішля-хом завоювання або коли верхівка даної нації, сприйнявша нюву віру, обертає в неї підданих. Те саме сталося із буддизмом. Тгема насильства замінюється темою жертви заради відданості Б<огу. Цікавою є спроба засновника династії Суй обгрунтувати ссвої завоювання за допомогою буддизму. Таким чином, ставленню до будь-якої війни є упередженим, незважаючи на те, що у буд¬дистів існує заборона на вбивство. Вимова завдати шкоди всьо¬му живому, вбивати чужоземців, прибічників інщої віри може стати вчинком заради війни. Тому це не заважає миролюбним монархам, які шанують Будду, кидати народи у хаос війни. Війна проти невірних, єретиків виправдовує будь-яке насильство. За біблійським ученням десь на землі є міфічна країна — заступни¬ця релігії — Шамбала. її цар спрямовує свої війська проти не¬вірних і всі вони, зрештою, будуть знишені.