Історичний розвиток і умови звершення Літургії. Євхаритстія.

Церкви візантійської традиції відправляють Божественну Літургії (Слу-жбу Божу) у трьох відмінних видах:•Літургія св. Івана Золотоустого, яка звичайно відправляється у майже всі неділі та будні

•Літургія св. Василія Великого ідентична попередній, за винятком інакшої, дещо тривалішої, євхаристійної частини; відправляється загалом до десяти разів на рік

•Літургія напередосвячених Дарів відрізняється тим, що немає освячення Дарів протягом самої служби, а вірних причащається часточками, освяченими під час Літургії у попередню неділю; відправляється лише у середи та вівторки протягом Великого По-сту і у перші три дні Страсного Тижня.

Головний автор чину Божественної Літургії Св. Василій Великий був архиєпископом Кесарії Каппадокійської (у Малій Азії). "Великим" його нази-вають за великі подвиги на користь Церкви. Він залишив після себе багато цер-ковних писань, багато молитов і церковних правил. Помер у 379 р.

Інший автор Св. Іоан Золотоустий був архиєпископом Константино-польським. "Золотоустим" його прозвали за особливу красномовність, з якою він проповідував Слово Боже. Він також залишив після себе багато церковних творів. Він трохи (у молитвах, які читали священики таємно) скоротив чин лі-тургії св. Василія Великого, але суттєвих змін не допустив. Помер у 402 р. на засланні.

Літургія має різні назви. Перша назва "літургія" – грецька, означає "спі-льна служба" і вказує на те, що Таїнство святого причастя є спасительна жертва Богу за гріхи всієї громади віруючих – живих і померлих. Оскільки Таїнство св. причастя по-грецьки називається євхаристією, що означає "подячна жертва", то й літургія називається "євхаристією". Літургію називають ще "обіднею", бо її належить звершувати в обідній час, і тіло і кров Христові, пропоновані у Таїнс-тві св. причастя, у Слові Божому називаються "трапезою" і "вечерею" Господ-ньою (Див.: 1 Кор. 10, 21; 11, 20). В апостольський час літургія називалася ще "ламанням хліба" (Див.: Діян. 2, 46). У літургії згадується земне життя і вчення Ісуса Христа від народження і до воскресіння та вознесіння Його на небо і при-несені Ним на землю спасительні блага.

Порядок літургії такий: спочатку готується речовина для таїнства, потім віруючі готуються до таїнства і, нарешті, здійснюється саме таїнство, і віруючі причащаються. Літургія, таким чином, поділяється на три частини: 1) проско-мидію; 2) літургію оголошених; 3) літургію вірних.

Умови звершення Літургії

Як вже зазначалося раніше, у православній церкві Літургія може здійс-нюватися щодня, крім винятків, встановлених Церквою. Як правило, здійсню-ється Чин Літургії Івана Золотоустого. Літургію попередньоосвячених дарів встановлено здійснювати у середу і у пятницю всіх шести тижнів Читиридесят-ниці (а також у понеділок, вівторок й четвер цих тижнів, якщо у ці дні буде по-лієлейне свято чи храмове свято), а також у понеділок, вівторок і середу Страс-тної Сідмиці.Літургію Василя Великого можна чинити лише десять разів на рік. Це можна робити лише у пять перших неділь Великого Посту, у Великий чет-вер і у Велику суботу напередодні Різдва й Богоявленняі 1 січня у день Василя. Її можуть чинити лише єпископи та священники.

Подальший розвиток Літургії

У УІ ст. починається новий етап у історії Літургії. Церковно-богослужбовій зовнішності у ці часи стали надавати меншої уваги У ХІУ ст. за константинопольського патріарха Філофея редакція Золотоустівської Літургії була встановленою остаточно. Власне у такому вигляді вона прийшла і в Укра-їну. Незначні корекції в ній, щоправда, періодично спостерігалися.

У ХУІ ст. вчені починають більш уважно вивчати, збирати національні Літургії. У деяких народів їх нараховувалося по 30 – 40. Починають пропонува-тися різноманітні методики вивчення. Найчастіше вони бувають або за хроно-логічним, топграфічним чи місцевим принципами.

Завершення Божественної Літургії

Молитва благодарення