Історичний розвиток і умови звершення Літургії. Євхаритстія.
Визначення Літургії
Увесь зміст східної духовності лежить у Святій Літургії. Саме слово „лі-тургія" походить з давньогрецької мови і під ним розуміли „діло одного для до-бра цілої громади, загалу". Навіть сплачення податків, приношення жертви, служба у війську, релігійні обрядові ритуали тощо - це все називали одним сло-вом „літургія". Властиво, це останнє релігійно-сакральне значення Літургії є на сьогод-ні у християнській традиції основним. Отже, Літургія, як вважала перві-сна Церква, є „служба людей перед Богом"— Служба Божа, Євхаристійне жер-твоприношення.
Літургія – найважливіше богослужіння,під час якого здійснюється свя-те Таїнство причастя (св. євхаристія), встановлене Господом нашим Ісусом Христом у четвер увечері, напередодні хресних Його страждань. Довідкова лі-тература дає наступне визначення поняття «літургія». Це назва найголовнішого християнскького богослужіння, що існувало хоч і не у однаковому вигляді, про-те у всіх християнських віросповіданнях і демонструвало головні ідеї світо-сприйняття християнинай головні ідеї християнської церкви.
Євхаристія. Таємна Вечеря
Центральним моментом Літургії є здійснення Євхаристії, тобто підно-шення дарів. Ще це одне з головних християнських таїнств називають Таїнст-вом Причастя. Євхаристію встановив сам Іісус Христос під час Таємної Вечері. У Біблії про це говориться, що Христос умив ноги Своїм учням-апостолам (друзям і послідовникам). Це він вчинив, щоб показати їм приклад смирення.
Увечері того дня Ісус Христос, знаючи, що Його буде видано цієї ж но-чі, прийшов з дванадцятьма апостолами Своїми в приготовану світлицю. Коли всі возлягли за столом, Ісус Христос сказав: "Дуже бажав Я цю паску їсти з ва-ми перш ніж зазнаю страждань. Бо кажу вам, що не буду вже більше їсти її, до-ки вона не сповниться в Царстві Божому". Потім встав, зняв із Себе верхній одяг, обв'язався рушником, налив в умивальницю води і почав омивати ноги ученикам і обтирати рушником, яким був підперезаний.
Обмивши ноги ученикам, Ісус Христос надів одяг Свій, возліг і сказав їм: "Чи знаєте, що Я зробив вам? Ви називаєте Мене Учителем і Господом. От-же, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і Ви робили так само, як Я зробив вам".
Цим прикладом Господь засвідчив не лише Свою любов до учеників Своїх, але й навчив їх смиренню, тобто не вважати за приниження для себе служити будь-кому, хай навіть і нижчій за себе людині.
Після споживання старозавітної паски єврейської, Ісус Христос устано-вив на цій вечері Таїнство Святого Причастя. Тому й називається вона "тайною вечерею".
Господь воздав хвалу Богу Отцю, взяв хліб, благословив його, перело-мив і дав апостолам, промовляючи: "Прийміть, споживайте: це є тіло Моє, що за вас ламається"; потім Він узяв чашу з виноградним вином, також благосло-вив її і подав апостолам, промовляючи: "Пийте з неї всі: це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів"; причастив-ши їх, Господь дав заповідь завжди чинити це таїнство: "Це чиніть на спомин про Мене".Ці слова означають, що у вигляді хліба й вина Спаситель подав те саме Тіло Своє і ту саму Кров, які на другий день після цього Він віддав на страждання і смерть за наші гріхи. Як хліб і вино стали Тілом і Кров'ю Господа, – це таємниця, незбагненна навіть для ангелів, тому і називається таїнством.
Причастивши апостолів, Господь дав заповідь завжди здійснювати це таїнство, чинити на спомин про Нього. Це таїнство здійснюється у нас і тепер і здійснюватиметься до кінця віку за богослужінням, що називається літургією.
Під час тайної вечері Спаситель сповістив апостолів, що один з них ви-дасть Його. Вони ж дуже засмутилися і, розгублено перезираючись між собою, у страху запитували один за одним: "Чи не я, Господи?" Іуда теж запитав: "Чи не я, Учителю?" Спаситель говорить йому: "Ти сказав". Іоан же возлежав поряд зі Спасителем. Петро подав знак, щоб він запитав, про кого сказав Господь. Іо-ан, припавши до грудей Спасителя, тихо запитав: "Господи! Хто це?" Ісус Хри-стос так само тихо відповів: "Той, кому Я, вмочивши, подам хліба". І, вмочив-ши шматок хліба в миску, Він подав його Іуді Іскаріотському, сказавши: "Що робиш, роби швидше". Та ніхто не зрозумів, до чого Спаситель сказав йому це. Оскільки ж в Іуди була скринька з грішми, то ученики подумали, що Ісус Хрис-тос посилає його купити щось на свято чи роздати милостиню убогим. Іуда, взявши той хліб, одразу ж вийшов. Була вже ніч.