Буддизм: умови виникнення, Сіддхартха Гаутама, вчення, формування культу, течії та секти

Також будуються храми, в яких багато зображень буддійських божеств, на розписах по стінах малюють епізоди з життя Будди, його великі статуї часто ставили і під відкритим небом. Пишні богослуження супроводжуються звуками труб і барабанів. Ченці інколи вдягають фантастичні костюми і розігрують пантоміми. Багатолюдні процесії супроводжують священні реліквії, коли їх виносять з храму.

Поява іконографії Будди відноситься до часу формування буддизму Махаяни. Його зображували умовно — символом або атрибутом, яким є священне колесо закону, тюрбан, трон, сліди босих ніг, релікварій та ін. Образотворчий канон Будди передає три статурні композиції, при чому всі пов’язані з тими поворотними пунктами в житті Будди, які відображають просвітлення, проповідницьку діяльність і парінірвану. Їм відповідає образ Будди, який силить у позі йога; Будди, який крокує вперед, несе до народу істину, і Будди на смертному ложі.

4. Хінаяна, махаяна. Релігійні течії, школи та секти та буддизму.

Як вже зазначалось, спочатку буддійські громади складали жебраючі ченці. Чернечий буддизм носив назву хінаяна (мала колісниця). Але не всі послідовники Будди погоджувались носити чернечий одяг, і так виник інший напрям в буддизмі — махаяна (велика колісниця).

Хінаяну також називають південним буддизмом, оскільки він почав поширюватися в країнах південної і південно-східної Азії, махаяну вважають північним буддизмом.

Хінаяністи використовують священні тексти мовою палі, а махаяністи на санскриті.

Релігійним ідеалом Хінаяни є архат (гідний, святий), послідовник чернечих заповітів, який за одне життя досягає нірвани. Мета ж мирян — турбота про сангу (чернечу громаду) і поліпшення своєї карми.

У хінаяні (початковій) Будда не вважався божеством, не був надприродною істотою, а лише людиною, яка завдяки власним зусиллям просвітлилася і таким чином знайшла шлях до звільнення, а також вчителем і наставником, який дав Дхарму (закон просвітлення). Від здобув нірвану, і у світі більше не присутній. Тому всі молитви та інші форми культу мають сенс лише як меморіальні акти, мета яких — віддати шану пам’яті вчителя, а спогад про нього — приклад для наслідування.

Ідеалом махаяни є бодхисатва (пробудежена істота), про яку вже йшлося вище. Культ бодхисатв настільки важливий для Махаяни, що іноді її називають Бодхисатваяною — колісницею бодхисатв.

Будда також розуміється в Махаяні по-іншому. Будда, у суворому розумінні цього слова, — споконвічно пробуджена природа свідомості, істинна реальність, якою вона є в дійсності, що набуває у пізніших текстах риси безякісного Абсолюта, подібного до брахмана. Ця справжня сутність Будди називається в Махаяні Тілом Дхарми.Але через велике співчуття цей вічний Будда виявляє себе ще у двох формах, або тілах: на рівні світу — як тіло насолоди, в якому Будда спілкується з бодхисатвами, повчає їх, і водночас насолоджується блаженством нірвани; на рівні світу бажань — як „перетворене” тіло. Будда постає як людина — наставник і вчитель істини. Саме перетвореним тілом і був згідно з махаяною, історичний Будда Шак’ямуні.

Махаяна також вчить, що кожна жива істота наділена природою Будди і є Буддою потенційно. Йдучи шляхом бодхисатви, людина може зреалізувати цю природу, досягти досконалого і повного просвітлення і пробудження – стати буддою.

Не відміну від хінаяни, махаяна наділяє своєю увагою не лише монахів, а й усіх віруючих, намагаючись максимально залучити до релігійної практики якомога більше людей. При цьому махаяна твердить, що досягнути стану будди можуть не лише монахи, але й благочестиві та мудрі миряни.

У другій половині І ст. н.е. в рамках буддизму махаяни формується новий напрям, який називається Варджаяна (Алмазна або Громова колісниця), і відомий на Заході як тантричний буддизм (від назви священних текстів цього вчення — тантр, дослівно „нитка, на яку щось нанизується).

Варджаяна — ізотеричне (таємне) вчення, яке забезпечує досягнення стану будди упродовж одного життя. Для Ваджраяни характерні: 1. використання найзвичайно розроблених форм йоги, 2. візуалізація образів божеств, які символізують вищі стани свідомості; 3. повторення специфічних молитв – мантр; 4. психотехнічні способи і методи споглядання; 5. активне використання сексуальної символіки: зображень шлюбного поєднання богів, що уособлюють поєднання праджні (мудрості) і упаті (умілих, вправних засобів, використовуваних бодхисатвами), з яких народжується пробудження і просвітлення (бодхи).