Буддизм: умови виникнення, Сіддхартха Гаутама, вчення, формування культу, течії та секти

Будда прожив близько 80 років. Він подоружував по Індії. У нього були сутички з деякими з місцевих селян; були трагічні моменти, коли просвітлений попав до себе на Батьківщину, і батько його був в жасі, що його син, син раджі став бідним монахом. Раджа намагався якось вмовити Сіддхартху, але скінчилося все тим, що Будда повів за собою і свого сина. Як говорить легенда: він був свідком того, як вороги напали на його країну. Будда прийшов туди вночі, тинявся між трупів, скалічених після побоїща, і тихо повторював: так здійснилась їх доля.

Він помер (парінірвана або велика смерть) в позі лева, на прощання сказавши: „Монахи, все існуюче минуче. Турбуйтесь про своє спасіння.

2.Вчення про дхарму, сансару, карму та нірвану. Чотири „святих істини”. Восьмирічний шлях. Моральні заповіді буддизму для монахів та мирян (панчашила). Тріпітака (написання, склад, зміст). Інші не канонічні тексти буддизму.І все таки, постає питання: яка ж ціль Буддійського самовідречення. Цю ціль Будда називав нірваною. Він ніколи не дозволяв собі дати їй визначення. Нірвана — це повне згасання пристрастей і навіть самоусвідомлення. Погашення буття. Тут не виникає „ніщо”, як в смерті. Звідки з’явилося буття? Початково виникло коливання елементів всесвіту, дхарм. Воно створює життя, переродження, природу, людину. І все це зло. Житя — зло, буття — зло, все це не потрібне, негативне явище, оскільки є стражданням від початку до кінця. Будда вирішує питання про трагічність життя, виносячи смертельний вирок життю. Життя не потрібне, це помилка природи. Справжнє реальне буття — це мовчання нірвани. Людина має можливість на своєму індивідуальному шляху відмовитись від спраги життя, подолати всі переродження, розсіятись і піти в небуття. І чим швидше людство в решті решт від усього відмовиться, передусім повністю відмовиться від стремління до буття, тим краще для Всесвіту, бо існування для нього тільки мука і страждання.

Фундаментальною концепцією буддизму є уявлення про дхарму (якість, елемент, річ, закон). Дхарми — життєві елементи, які вступають у миттєві комбінації, залишаючись при цьому незмінними, але з’єднуючись кожен раз по-новому, утворюють нові структури. Потік дхарм утворює особистість, і від з’єднання дхарм залежить на яку істоту перетвориться людина. Як з’єднуюча і організуюча сила виступає карма, яка розподіляє елементи відповідно до вчинків людини.

Нірвана — „згасання”, „спокій”, припинення хвилювання дхарм і утворення їх нових з’єднань: людина вибуває з кругообігу життя — сансари, але дхарми не зникають, лише припиняється їхнє хвилювання.

Сансара не має початку, ніким не створена. Її сутність: афекти і сукупна карма живих істот попереднього космічного циклу. Подібно до того, як окрема істота помирає і відповідно до своєї карми набуває нового народження, так увесь світ набуває нового народження, проходить цикл розгортання і перебування, а потім руйнується, розпадається, щоб відновитися знову відповідно до колективної карми всіх живих істот.

Для того, щоб досягти нірвани, слід найперше усвідомити чотири благородних істини:

1.життя — страждання;

2.причиною страждань є людські пристрасті і бажання;

3.позбутися страждань можна лише відмовившись від земних бажань, від жадоби життя, занурившись в нірвану;

4.існує священний шлях позбавлення від страждань і досягення нірвани. За словами Будди: „не радіти, але і не сумувати, піднятися над всім цим”.

Тоді слід пройти „восьмирічний” або восьмичленний шлях пізнання істини, який полягає:

1.Праведна віра (треба повірити Будді, що світ повний скорбот і страждань і стримувати у собі пристрасті, любов до земних благ, до життя).

2.Рішучість (треба рішуче ствердити свій шлях, обмежити свої бажання і пристрасті).

3.Праведна мова (необхідно пильнувати за своїми словами, щоб вони не несли зла, мова повинна бути правдивою і доброзичливою).