Релігія і культура

На рівні окремої релігійної організації релігія ви¬конує інтеграційну функцію, згуртовуючи одновірців. Однак одночасно релігія розділяє і протиставляє один одному послідовників різних релігій, що простежу¬ється і в сучасному релігійному житті України.

Релігії притаманна також комунікативна функція, яка полягає в підтримуванні зв'язків між віруючими шляхом створення почуття віросповідної єдності під час релігійних дій, в особистому житті, сімейно-побу¬тових відносинах, а також стосунках у межах різнома¬нітних клерикальних організацій і навіть клерикаль¬них політичних партій.

В умовах сучасного суспільства релігія виконує, головним чином, ілюзорно-компенсаторну функцію. Зазначимо, що, не будучи панівною формою масової свідомості, вона задовольняє тільки особисті почуття віруючих.

Щодо світоглядної, регуляторної та комунікатив¬ної функції релігії, то в силу збереження релігійних організацій їхні масштаби визначаються особливостя¬ми конфесійних течій і категоріями віруючих, на яких, в свою чергу, впливає реальна дійсність.

На рівні суспільства зникає інтеграційна функція релігії: вона об'єднує лише віруючих певної конфесії, громади і втрачає роль провідного ідейного фактора, що покликаний зміцнювати суспільну систему.

Взагалі, роль релігії в суспільстві не можна оцінюва¬ти однозначно. Так, релігія відігравала важливу культур¬но-історичну роль. В межах релігійних віровчень форму¬вались єдині зразки почуттів, думок, поведінки людей, завдяки чому релігія виступала як могутній засіб упо¬рядкування і збереження традицій та звичаїв. У той же час, наприклад, у царській Росії синодальне православ'я використовувалось як засіб пригноблення трудящих мас.Однією з історичних місій релігії, що набуває в сучасному світі все більшої актуальності, є формуван¬ня відчуття єдності людського роду, значущості непе¬рехідних загальнолюдських моральних норм і ціннос¬тей. Однак релігія може бути виразником зовсім ін¬ших настроїв, зокрема фанатизму, непримиренності до людей іншої віри тощо.

Отже, вплив релігії на суспільне життя не завжди був однозначним. Характер цього впливу може суттє¬во змінюватися, набувати специфічних особливостей. Соціальні функції релігійних організацій не тото¬жні функціям релігії, тому що релігійні організації включаються до загальної системи економічних, по¬літичних та інших суспільних відносин і виконують безліч нерелігійиих функцій.

У середні віки церква не тільки володіла монопо¬лією у сфері ідеології, а й виконувала економічні й політичні функції. У капіталістичному суспільстві ре¬лігійні організації активно втручаються в політичне життя, мають власну систему навчальних закладів, займаються благодійницькою діяльністю.

Релігійні організації можуть дотримуватися й про¬гресивних позицій з деяких соціальних і політичних питань. У деяких країнах Східної Європи христи¬янські церкви сприяли боротьбі мас проти іноземних загарбників. Монастирі в Європі протягом тривалого часу були майже єдиними культурними центрами. Ба¬гато релігійних організацій і в наш час активно ви¬ступають за мир, за ядерне роззброєння.

В пострадянських суспільствах релігійні організа¬ції сприяють національній ідеї. Так, в Україні відро¬дження національних церков йде поруч з процесами національного відродження. Таким чином, релігія — явище багатопланове і багатозначне. Вона виникла як результат специфічних закономірностей розвитку су¬спільства, і саме суспільні процеси визначать в кінце¬вому підсумку її долю.

2. Релігія і мистецтво. Релігія і наука

Релігія пронизує все життя людства. Із історії відомо, що вона часто була своєрідною реакцією на суспільний устрій (християнські об’єднання у рабовласницькі часи, релігійні війни середньовіччя), служила важливим політичним чинником (створення за допомогою Ісламу могутньої імперії – Арабського халіфату), прискорювали або гальмували поступ. По суті релігія огортала в свої форми безліч явищ, які не мали до неї прямого відношення. Багато традицій склалося саме під впливом релігії. Зокрема, й звичай відпочивати після кожних шести днів праці пов’язаний із Біблійним сказанням про створення Богом світу протягом шести днів.

Аналітики вважають, що релігія не просто є складовою культури, а може, навіть найголовнішою, фундаментальною її частиною, – яка формує спосіб нашого мислення і всю систему моральних почуттів. Російський академік Д.Лихачов навіть стверджував, що позарелігійної культури не буває. Він тут мав на увазі під культурою певну систему цінностей.