Релігія і культура
Як особлива система духовної діяльності людей, релігія має власну специфічну структуру, В ній можна виділити такі основні елементи, як релігійна сві¬домість, релігійні почуття, релігійний культ, релігійні організації.
Релігійна свідомість включає два взаємопов'яза¬них і водночас відносно самостійних рівні: релігійні психологію та ідеологію.
Релігійна психологія — це сукупність властивих масі віруючих уявлень, почуттів, настроїв, звичок, тради¬цій, пов'язаних із певною системою релігійних ідей.
Релігійна ідеологія — це більш чи менш струнка система ідей, розробкою та пропагандою яких займа¬ються релігійні організації, професійні богослови та служителі культу.
В історичному аспекті релігійні психологія та іде¬ологія стають сходинками розвитку релігії.Релігійна ідеологія в сучасних релігіях включає в себе теологію, або богослов'я, богословські концепції економіки, політики, права, мистецтва, релігійну фі¬лософію тощо. Найважливішою частиною релігійної ідеології є теологія. Вона формулює докази ідеї Бога, Дає систематизований виклад релігійних поглядів на світ, людину в світі, на сенс її буття.
Джерелом ідеології кожної релігії є її святе пи¬сання (Тригатака — у буддистів, Біблія — у християн, Коран — у мусульман та ін.).
Головною соціальною функцією релігії є функція ілюзорно-компенсаторна. Релігія для віруючого — на¬самперед компенсація (хай навіть ілюзорна) усіх тягот його земного буття. У свідомості релігійної людини відбувається перетворення тяжкої дійсності у бачення картин райського буття, ідеального світу, де панують рівність і свобода.
Гасло, що релігія є "опіумом народу", автори ряду праць із філософії розглядали як головний аргумент на користь заперечення релігії. Проте в сучасному суспільстві існує потреба втіхи, зняття психологічної напруги, викликаної умовами повсякденного буття. Знищення цієї — хай ілюзорної — компенсації бу¬ло б актом жорстокості. І можна погодитися з тим, що мова може йти не про знищення релігії, а про заміщення її іншими компенсаторами, які мають гуманістичний зміст. Однак необхідно враховувати й інше.
По-перше, головна ідея кожної релігії — ідея Бога як відображення абстрактної людини — не позбавле¬на гуманізму.
По-друге, глобальний гуманізм не заперечує всіх існуючих вірувань, національних традицій, звичаїв, світорозумінь, що склалися, та ін., більше того, він їх передбачає і на них грунтується.
Тому, говорячи про •перспективи релігії, мова мо¬же йти лише про її еволюцію.
Однією з важливих функцій релігії є функція сві¬тоглядна. Вона полягає в тому, що релігія намагаєть¬ся створити власну картину світу, більш того, — вла¬сні соціально-гносеологічні схеми вдосконалення су¬спільного життя, визначити місце і роль людини в системі природи та суспільства.
Зміст релігійного світогляду — не божественний, а людський, або, краще сказати — суспільний, незва¬жаючи на його фантастичність.
релігія виконує регулятивну функцію. Як будь-яка інша сфера духовної культури, вона створює певну систему норм і цінностей, але специфіка яких поля¬гає насамперед у збереженні й закріпленні віри у надприродне. Цьому завданню підпорядковані не тільки культові дії, а й сімейно-побутові стосунки, система традицій і звичок. Підкреслимо, що релігія асимілювала багато елементів загальнолюдської мора¬лі. А оскільки Бог, за висловом Ф. Енгельса, є відо¬браженням абстрактної людини, то і релігійна мораль багато в чому має не якийсь надприродний, а люд¬ський, суспільний характер.
За певних історичних умов релігія виконує функ¬цію інтегрування, тобто функцію збереження і зміц¬нення існуючої соціальної системи. Такою, наприк¬лад, була роль католицизму в феодальному сус¬пільстві, православ'я у дореволюційній Росії. Однак у ряді випадків релігія може стати і прапором соціаль¬ного протесту, як це було, наприклад, із середньовіч¬ними єресями та сектами, з протестантизмом, прихи¬льники якого в епоху його зародження боролись про¬ти феодальних порядків.