Іслам: витоки, періоди становлення, течії, секти.

Нова релігія почала виробляти свою догматику і свій ритуал. В Медині впритул до будинку Пророка було збудовано Мечеть, яка згодом стала прототипом всіх мечетей. Правда, якийсь час напрямом, куди ті, що моляться поверталися обличчям, був Єрусалим, то після конфліктів з євреями, які почали звинувачувати Мухамеда в тому, що він не знає писання, Мухамед зробив напрямом молитви Мекку, як це є і у наші дні. Після цього Мухамед поступово плем’я за плем’ям вигнав всіх євреїв з Медини.

З часом малочисельна громада мусульман Медини організувала напад на мекканський караван і здобула блискучу перемогу над значно сильнішим противником. Ця битва піднесла авторитет пророка. Однак мстиві мекканці взяли реванш у битві під горою Оход, де було поранено Мухамеда. Цього разу пророк звинуватив у поразці мусульманських лучників, які не дочекавшись кінця битви пішли грабувати ворожий обоз.

Після цієї битви була тільки одна спроба Мекканців перемогти Мухамеда, а саме, так звана, „війна окопів”. Мекканці увійшли в союз з могутніми племенами бедуїнів і з великими силами прийшли під Медину. Але Мухамед перед тим наказав обкопати місто широкими і глибокими ровами, що унеможливило близький підхід ворога, і завойовники невдовзі пішли ні з чим.

Звичайний політичний прийом Мухамеда полягав в тому, що отримавши поразку від одного ворога, він перед тим, як зібратися з силами для помсти, підтримував свій престиж нападом на значно слабшого ворога, що увінчувалось перемогою. В результаті такої політики Мухамед здійснив багато переможних походів, одним з яких він підкорив плем’я корейшитів і став володарем Мекки і, що головне, основного храму — Кааби, де наказав повикидати всіх ідолів.

Отже, підсумувавши вищевикладене, можна зробити кілька висновків:

1.в мекканський період іслам тільки зароджувався, Мухамед отримав одкоровення про покликання для прововідування Єдиного Бога, отримав Коран і цей період характеризується малочисельним наверненням послідовників та невизначеністю вчення.

2.мединський період характеризується неймовірно швидким збільшенням числа мусульман і поширенням ісламу як за допомогою проповіді, так і за допомогою блискучих військових перемог, було вироблено свою догматику і свій ритуал.

3.Мухамед — засновник нової релігії, з історичної точки зору, безперечно був талановитим лідером, виваженим і мудрим політичним діячем, а також здібним полководцем.

6.Коран. Сунна.

За мусульманським вченням одкровення, дане Мухамедові, міститься в Корані, що означає „читання”, але це читання було на початках внутрішнім, Мухамед серцем сприймав його, а тоді говорив в слух. Коран завжди являв собою книгу, але вона не була подібна на витвір рук людських, оскільки існувала на небі і звідти була повідомлена пророку.

Одкровення Мухамеда його послідовники почали записувати ще при житті пророка — на лопаткових кістках тварин, на пальмових листках, словом на чому прийдеться. Зрозуміло, що ці записи були приватною власністю тих, хто їх вів, і доки пророк та його найближчі сподвижники були живі, якоїсь особливої потреби в них не було. Цю потребу мусульмани відчули досить болісно, коли в запеклих боях із лжепророком Мусейлімою полягло дуже багато людей, які напам’ять знали одкровення Мухамеда.Тоді наступник пророка звелів зібрати воєдино всі одкровення пророка і звести їх в один кодекс, що мало дві спроби. В обох випадках головою редакційної комісії був Зейд ібн Сабіт — особистий секретар пророка. Редагуючи одкровення (сури) він розмістив їх в міру зростання їхнього обсягу, помістивши спочатку великі за обсягом і закінчивши найменшими за невеликими відхиленнями від цього принципу. Так був створений Коран і тому зміст священної книги мусульман хаотичний і багатоплановий, що утруднює його сприйняття. Як бачимо, він створювався стихійно без будь-якого плану і чіткої сюжетної побудови. Коран складається з промов і проповідей, умовляльних і викривальних „пророцьких об’явлень”, повчальних історико-релігійних оповідей про долю стародавніх народів і їхніх пророків — посланців Аллаха.

Будучи в осному релігійно-філософським і законодавчим пам’ятником, Коран водночас є унікальним історично-культурним пам’ятником Аравії кін. VІ – перш. пол. VІІ ст., а також літературним твором, що має видатну художню цінність. Крім того, Коран — глибокий психологічний документ, в якому викарбовані етапи еволюції особистості Мухамеда, його становлення як віровчителя і людини нової епохи – законодавця, політика, дипломата, воєначальника.