Стан релігійності і нерелігійності в Україні: історія і сучасність

Однак наявність різноманітних релігійних конфесій і активізація діяльності церкви ще не розкривають певною мірою рівня релігійності. Повнішу картину дають матеріали соціологічних досліджень проведених останнім часом у різних областях України, і в києві. За даними Інституту філософії НАН України, рівень релігійності становить близько 44,6%. За результатами, що отримала редакція газети “Голосу Америки”, яка провела опитування населення Києва у віці до 50 років, рівень релігійності становить близько 43,1%.Релігійність – явище складне. Вимірюється воно не тільки кількісними, а й якісними показниками, що вказують на форми прояву релігійності, які у різних людей неоднакові. До форм релігійності належать дотримання догматичних принципів церкви, різні вірування, культові дії та обряди, релігійні свята тощо. Серед віруючих, як засвідчують матеріали досліджень, найпоширеніші побутова релігійність, культова практика, показує обрядовірство. Слід погодитись з думкою А.М. Колодного, який дає характеристику релігійності українського етносу, наголошуючи на таких її рисах, як пантеїзм, націоналізм, двовір’я та обрядовість. Яскравим підтвердженням цього є уявлення віруючих про Бога, оскільки це домінантна релігійністі.

За даними соціологічного опитування, уявлення віруючих про Бога таке:

-12,0% уявляють Бога в образі Трійці;

-14,4% уявляють Бога в образі людини;

-16,39% вважають, що Бог – це Святий Дух;

-22,3% вважають, що Бог – це надприродна сила;

-35,0% не можуть уявити образ Бога.

Наведені дані свідчать, що уявлення віруючих про Бога не збігаються з трактуванням, воно розмите. Досить багато таких, що ототожнюють Бога з природою, надприродною силою, совістю, любов’ю тощо.

Нині релігійність в Україні проявляється, не скільки на рівні світоглядному в поясненні картини світу, скільки на рівні задоволення духовних і моральних потреб людини, у дотриманні сімейно-побутових традицій, релігійному спілкуванні, відході від життєвих колізій і побутових потреб, поясненні сенсу та цінності життя. Релігія вказує віруючим шлях до спасіння, закликає до спокутування гріхів і терпіння, дає надію на райське блаженство після смерті. Крім того, вона пояснює явища суспільного життя. Нерелігійний чинник у релігії, як твердять деякі вчені, посідає 60%.

Можна виділити основні закономірності еволюції релігії.

По-перше, релігія вдало пристосовується до соціальних умов, які змінюються.

По-друге, релігія здатна асимілювати світські елементи культури, переосмислювати їх і підпорядковувати своїм потребам.

По-третє, для еволюції релігії основною тенденцією є синкретизм. Відбувається злиття різних ідей, накладання одна на одну й утворення на цій основі нових різновидів релігії.

Суспільство, яке формується, нестиме в собі досвід попередніх епох і поколінь. Демократична спільнота не може допустити тоталітаризму в царині духу – чи це буде досягнення релігії, чи досягнення атеїзму. Найвищою цінністю цього суспільства стане людська особистість з широким спектром прав та обов’язків, у тому числі ставлення до релігії та атеїзму.

Правові аспекти про свободу віросповідання.

Свобода совісті та релігії є послідовними від загальної свободи, що поряд з правом на життя та власність вважається підмурком сучасного західного суспільства з часів “батька” західного лібералізму, англійського філософа Дж. Локка (1632 - 1704).