Києво-Печерська Лавра, історія та сьогодення
Згідно із Церковним Переказом, цей звичай сягає апостольських часів: апостоли після зішестя на них Святого Духа, перед тим як вирушити з проповіддю у різні країни, деякий час жили разом. Збираючись на трапезу, вони залишали для Христа за столом незайнятим найпочесніше місце і клали там хліб. Після обіду й молитви подяки вони піднімали цей хліб із словами: "Слава Тобі, Боже наш, Слава Тобі! Слава Отцю і Сину і Святому Духу! Величне Ім'я Святої Тройці! Господи Іісусе Христе, допомагай нам". Цей обряд вони справляли й після того, як розлучилися одне з одним. На третій день після Успіння Пресвятої Богородиці, коли апостоли зійшлися на обід і за звичаєм підняли хліб, вони побачили вгорі Богородицю, оточену Ангелами. Вона пообіцяла апостолам завжди бути разом з ними. І тоді, замість слів: "Господи Іісусе Христе, допомагай нам!" апостоли вигукнули: "Пресвята Богородице, допомагай нам!" Після цього вони вирушили на гроб Богоматері й побачили, що тіла Її там немає — Пресвята Богородиця, як і Син Її, воскресла і перебуває на Небі.
Чернеча трапеза є продовженням богослужіння, оскільки пов'язана з одностайною подякою Богові за Його щедроти. Під час трапези читаються житія святих та різні повчання або тлумачення на Святе Письмо.
Лаврою зазвичай називають великі загальножительні монастирі, які за своїми розмірами й кількістю будівель нагадують невеликі міста, де є навіть вулиці ("лавра" у перекладі з грецької означає "вулиця"). І життя в цих чернечих містечках підпорядковане чітким законам і порядкам, без яких неможливе повноцінне чернече життя.
Старійшиною, або священноархімандритом Лаври, головою священоначалія монастиря є Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України. До виконання цього служіння він приступив у 1992 р., відразу після обрання його Предстоятелем Української Православної Церкви.
З 1994 року намісником Києво-Печерської Лаври є Преосвященніший Павел, єпископ Вишгородський, вікарій Київської Митрополії.
Питання, пов'язані з порядком богослужінь й послуху, контролюються благочинним.
Найважливіші питання монастирського життя виносяться на обговорення Духовного Собору Лаври.
Молитва й робота завжди були в Києво-Печерському монастирі основою життя. У житіях преподобних отців Печерських ми знаходимо багато прикладів тому: преподобного Антонія миряни часто бачили, наприклад, за роботою на землі — скромно, разом з іншою братією; преподобний Феодосій ніколи не залишався без діла, завжди знаходив рукоділля, навіть у святкові дні після богослужіння він виконував якусь роботу; преподобні Арсеній та Аврамій дістали прізвища Трудолюбивих; преподобний Никола Святоша, який відмовився від князівських багатств, виконував важкі послухи. І таких прикладів можна навести ще дуже багато.Сьогодні Лавра має своїх сантехніків, слюсарів, теслярів, архітекторів, кравців, садівників, бджолярів, пекарів, кухарів і навіть фельдшера. Ведуться сільськогосподарські роботи. При монастирі працює екскурсійне бюро. В іконній та швацькій майстернях виробляють чудові твори церковного мистецтва. І на всіх цих ділянках роботи не обходиться без допомоги мирян, які з радістю допомагають братії.
Крилосний спів є послухом, який вимагає багато духовних і фізичних сил. Братія прагне відродити й зберегти традиції Києво-Печерського співу, які існують багато століть і надають богослужінню особливого піднесення й краси. Хор монастиря багато разів запрошували співати на різних духовних урочистостях. Він брав також участь у фестивалях церковного співу. Сьогодні видано кілька дисків із церковними піснеспівами Лаври.
Відновлюється і лаврське книгодрукарство.
Особливе місце серед послухів займають послухи церковників, паламарів і печерників. Це — постійно близьке перебування біля святинь: у храмі, вівтарі або коло мощів преподобних. Такий послух окрім відповідальності вимагає неабиякої уважності, необхідної для збереження певного налаштування думок і почуттів, побожного ставлення до святині.
1988 рік став роком відродження обителі. Цей період збігся у часі з докорінними змінами у суспільстві.
Після сумнозвісного розколу в Українській Православній Церкві, з 1992 р. на території Лаври розташувались адміністративні корпуси Київської Митрополії. Декілька корпусів займають Київська Духовна Академія та Семінарія, котрі відновили свою діяльність 1989 року.