Іслам

Кожне з цих розпоряджень допускає деякі «пом'якшення», санкціоновані духівництвом; це пов'язане з тим, що ритм сучасного життя сильно змінився І не кожен мусульманин, що працює в організації з суворим розпорядком дня, може дозволити собі здійснювати п'ятиразовий намаз; при відсутності води для обмивання можна використовувати пісок або пил; дотримання посту необов'язково для хворих, мандрівники можуть і повинні відслужити піст пізніше, зберігаючи ту ж кількість днів, що встановлена обрядом.

Мусульманська релігія пропагує серед віруючих священну війну за віру (джихад). Це цілком зрозуміло, якщо згадати історично обумовлені потреби арабів в об'єднанні й освоєнні нових земель. Коран закликає воювати з багатобожниками, винищувати їх, грабувати їхні будинки протягом восьми місяців у рот (чотири місяці «заборонні»). У цих «закликах» яскраво виявляються фанатизм і нетерпимість до іновірців. Деякі мусульманські богослови і світські вчені по-різному тлумачать заповідь джихаду. У Корані проводиться деяке розходження між прихильниками різних немусульманських релігій. До багатобожників належать послідовники племінних і політеїстичних культів Натомість до людей, «що мають писання», тобто іудеїв і християн, укладачі Корану висловлюють повагу це й зрозуміло, адже на ідейному ґрунті саме цих релігій, на шляхах їхнього спрощення виросла ідеологія ісламу. Однак у Корані є розпорядження воювати з тими, «кому було послане писання», — з іудеями і християнами, — якщо вони не вірують в Аллаха і не підкоряються релігії істини Кажучи простими словами, іслам веде своїх послідовників до сліпої, некритичної прихильності до норм моралі, войовничої нетерпимості до інакомислення й інакомислячих, що виключає будь-який діалог із ними.

У Корані є вказівки, що стосуються сімейно-шлюбних І майнових відносин, торгівлі й лихварства, наведені моральні норми, обов'язкові для мусульманина.

У сімейній моралі й у погляді ісламської релігії на взаємини статей відбилися поняття патріархально-родового укладу. У Корані безліч віршів (аятів) присвячено жінкам. Жінка — підлегла істота, створена Аллахом як джерело насолоди для чоловіків: «Чоловіки стоять над дружинами, тому що Аллах дав одним перевагу над іншими» (4, 38) або «Одружуйтеся з тими, що приємні вам, жінками — і двома, і трьома, і чотирма», «з однією або з тими, котрими заволоділи ваші десниці» (4, 3). У Корані мовиться і про затворництво жінки, носіння паранджі, чадри, яшмака, але це не є специфічним ісламським нововведенням. Але все-таки Коран, у порівнянні з патріархальним звичаєвим правом, трохи полегшив положення жінки.

Коран підтверджує й узаконює станову нерівність, а також освячує приватну власність. Усі мусульмани рівні перед Аллахом, але майнові розходження, багатство І бідність визнаються природним фактом, установленим самим Аллахом. При цьому встановлений обов'язковий податок на користь бідних, покликаний пом'якшувати майнові протиріччя. Торговельний прибуток постає цілком законним, але лихварство засуджується: «Аллах дозволив торгівлю і заборонив ріст» (2, 276). Така вказівка, очевидно, є результатом компромісу між інтересами, з одного боку, торговців, з іншого — хліборобів і кочівників, що страждали від лихварства і кабали.

Звідси видно, що в основі ісламу лежить проста і груба ідеологія, зрозуміла широкій масі віруючих, особливо для кочівників і хліборобів Азії. Але при тому, що нова релігія згуртувала воюючі племена, вона також загострила національні протиріччя в Аравії; у мусульманській релігії відбувся розкол, що сприяло виникненню безлічі течій і сект, головними з яких стали сунізм і шиїзм. Незважаючи на велику кількість в ісламі різних течій, усі мусульмани все ж належать до єдиної спільноти людей, об'єднаних спільною вірою, спільними традиціями і звичаями, спільною історією і спільними сучасними інтересами.

Різні течії в ісламі

Найбільш ранній і найбільший розкол був викликаний появою шиїзму («шия» у перекладі з араб. — партія, секта). Шиїтський рух породжений невдоволенням персів до арабів-завойовників, тобто це було свого роду першим проявом анти-арабського руху в Ірані.У шиїзмі вірять, що законними спадкоємцями пророка Мухаммеда — імамами — можуть стати тільки його кревні нащадки, а «обрані» громадою халіфи незаконні. Звідси і відкидання шиїтами Сунни, складеної при перших халіфах із переказів про пророка. Шиїзм дав ще кілька течій, панівною із яких стала течія, що визнає одинадцять імамів — нащадків Алі; дванадцятий імам, за переказами, таємниче сховався ще в IX ст., але незабаром повинен з'явитися як спаситель світу — махді. Ця течія дуже швидко поширилася в Ірані й з початку XVI ст. стала там офіційною державною релігією.

Інші відгалуження шиїзму оформилися в різноманітні секти. Так, ісмаїліти (від імені її засновника Ісмаїла, VII ст.) сьогодні живуть у гірських районах Афганістану, Бадахшану й ін. Релігія ісмаїлітів грунтується на місцевих народних домусульманських вченнях і віруваннях.