Іслам

Біографія Мухаммеда, на відміну від євангельської біографії Ісуса, позбавлена особливих «неземних» діянь. Відомо тільки, що при житті Мухаммеда всі державні й суспільні справи в мусульманській громаді вирішувалися за його вказівкою.Мухаммед почав свою діяльність у Мецці. Його проповіді були зустрінуті вороже насамперед проводирями його власного племені. Торговельна знать побоювалася, що знищення культу давньоарабських племінних богів підірве значення Мекки як релігійного, а отже, й економічного центру. У 622 р. н. е. Мухаммеду з його прихильниками довелося втекти з Мекки; ця втеча (хіджра) вважається мусульманами за початок особливого літочислення (мусульманська ера). Мухаммед попрямував пророкувати у Медину (Ятриб), де йому вдалося зібрати багато прихильників.

У землеробському оазисі Медині пропаганда Мухаммеда знайшла відгук: мединці ворогували з мекканською аристократією і раді були виступити проти неї. Мухаммеда підтримало кілька місцевих великих племен, а вже в 630 р. мекканські племена змушені були прийняти нову релігію. У міру того як до нового вчення примикали все нові й нові племена, Мекка набувала чимраз більшої ваги І ставала національно-релігійним центром, а аристократія племені курейш навіть очолила мусульманський рух. Незабаром Мухаммед і його прихильники об'єднали більшість Аравії під прапором нової релігії.

У момент смерті Мухаммеда (632 р.) нове віровчення було ще не оформлене, воно тільки набувало своїх обрисів, але основні його положення, які можна інайти в Корані, були пізніше розвинуті мусульманськими богословами.

Коран

Коран («tcapa'a» у перекладі з араб. «читати») — священна книга мусульман. Існує припущення, що Мухаммед не записував свої «одкровення», деякі з його повчань нібито за ним записували його учні. Розрізнені записи його висловів і повчань, зроблені в різний час, були зібрані воєдино бе» усякої систематизації і переписані в одну книгу, причому не схвалені халіфом записи не ввійшли до Корану і були спалені. Так, при третьому спадкоємці Мухаммеда, халіфі Османі, у 644—656 р. був складений і затверджений Коран. Ця книга була оголошена священною.

Коран поділений на 114 глав (сур). Вони розташовані безладно, за розміром: довші ближчі до початку, коротші — до кінця. Кожна сура має своєю метою передати ціле одкровення і складається з вірші», або, як їх називають, аятів. Сури мек-канські (ранні) і мединські (більш пізні) розміщені упереміш. Часто в одній сурі окремі пропозиції і думки не пов'язані не тільки між собою, але й з назвою глави. Те саме повторюється в різних сурах. Вигуки і прославляння величі й могутності Аллаха чергуються з розпорядженнями, заборонами і погрозами «геєною» у майбутнім житті всім грішникам. На відміну від християнського Євангелія, в Корані відсутня редакційне-літературна обробка — це зовсім неопрацьовані тексти.

Поряд із Кораном важливою частиною релігійної літератури мусульман е Сунна (Сонна), що складається зі священних переказів (хадисів) про вчинки і повчання пророка Мухаммеда. Збірники хадисів складалися в IX ст. мусульманськими богословами. Однак не всі мусульмани визнають Сунну; ті, що визнають її, називаються сунітами і складають переважну більшість в ісламі.

В ісламі все життя людини розглядається як служіння богу. Мусульманин, за ; Кораном, повинен твердо вірити, що є тільки один бог — Аллах, що земне життя дане людині для приготування себе до загробного життя, що дає випробування, тослані згори: що кожен має божественну долю, призначену Аллахом; що праведники, які шанують Бога, насолоджуватимуться в раю, а грішники — горіти-путь в геєні. Мухаммед був посланником-пророком Аллаха, почало нього на землю були послані й інші пророки — біблійні Адам, Ной, Авраам, Мойсей, християнський Ісус, але Мухаммед вищий за них.

Аллах — вища істота, що володіє людськими моральними якостями, тому найважливішим догматичним і моральним розпорядженням у Корані є повна і беззастережна покірність людини волі Аллаха. Він то гнівається на людей, то прощає їх; когось любить, когось ненавидить. Так само як іудейський і християнський боги, Аллах заздалегідь призначив одних людей до праведного життя і майбутнього блаженства, інших — до аморальності й загробних мук. Проте Аллах у Корані багаторазово іменується милостивим, таким, що прощає й ін.

Культ, обряди мусульманського віровчення

В Ісламі відсутній ідеал людської досконалості або повного злиття людини з Аллахом. Мусульманство, на відміну; від інших релігій, не ставить таких завдань, як самовдосконалення особистості, воно вимагає тільки акту безумовної відданості Аллахові, віруючий протягом усього свого життя повинен діяти ім'ям Аллаха і для Аллаха, жити відповідно до божественних заповідей. Іслам — релігія з незмінною основою і нерухомою рамкою людського існування, вона, з погляду християнства, не дозволяє віруючому наповнюватися внутрішнім смислом, змістом і метою.Для ісламу характерна складна обрядовість. У богослужбовому ритуалі велика увага приділяється читанню Корана, обов'язкова також щоденна п'ятиразова молитва (намаз) у встановлені години, ритуальне обмивання перед молитвою, податок на користь бідних, щорічний піст (ураза, у десятому місяці — рамазані) протягом усього місяця і паломництво (хадж) у священне місто Мекку, що правовірний мусульманин повинен зробити хоча б раз у житті.