Релігія (лекції)

2.Релігійні вірування та культ у Давньому Єгипті.

Пережитки магії, фетишизму, анімізму, табу характерні для релігій докласового, родоплемінного суспільства. Але поступово, у результаті зміну характеру виробництва, переходу від збиральництва до землеробства, удосконалення знарядь праці починає з’являтися майно, яке необхідно було зберігати та розподіляти. Виникає приватна власність, відбувається соціальна диференціація у родоплемінних громадах, що призводить до появи держави. Зміни у життєдіяльності людей викликають зміни і в релігійних віруваннях та обрядах. Виникають принципово нові релігійні системи. Вожді виділяються у с особливу соціальну групу, а їхній статус освячується формуванням спеціальних вірувань та обрядів. Вони стають об’єктами релігійного поклоніння як при житті, так і після смерті. Раніше аморфні духи наділяються іменами та певними функціями, виникає ієрархія духів, що відбиває певною мірою соціальну ієрархію. Поступово ці духи перетворюються на богів. Культова діяльність стає спеціалізованою діяльністю, а їх виконавці виокремлюються у самостійну соціальну групу. Починають формуватися релігійні організації. Формування держав знаменувало собою і становлення національно-державних релігій. Одне з перших державних утворень виникає у долині річки Нил у 2 тис. до н.е. В основному релігія Давнього Єгипту мала політеїстичний характер. Найдавнішою формою релігії було поклоніння місцевим божествам – покровителям номів (номи – залишки давніх племен). Культ номових богів був дуже стійкиим та існував протягом усієї історії Давнього Єгипту. Кожний ном почитав свою священну тварину: у Файюмському оазисі – крокодила, у Бубастисі – кішку, у Елефантині – барана, у Нехебі – водяну лілію, у громаді Пе – бджолу, у Буто – змію. Згодом відбувається антропоморфізація священних тварин: кішка перетворюється у богиню Бастет, сокіл – у бога Гора, ібіс – у бога Тота, собака – у бога Анубіса, крокодил – у бога Собека, корова – у богиню Хатор. Згодом, якщо який небудь ном ставав центром державного об’єднання країни, то його покровитель ставав предметом загальнодержавного культу. Найдавнішим з давньоєгипетських богів був сокіл Гор, якому поклонялися у Ієраконполі. Царі – почитателі Гора стали першими, хто об’єднав Єгипет. Найбільш поширеним божеством слід вважати Осириса, що ототожнювався з умираючою та воскреслою природою і був володарем потойбічного світу, а також його дружина Ісида – покровителька материнства, плодючості. Згідно міфу Осирис був царем Єгипту, був зрадницьки вбитий його братом Сетом. Син Оси риса Гор переміг Сета та воскресив батька, але той залишився у підземному царстві. Цей міф є образне оповідання про посіяне та проросле хлібне зерно і є одним з варіантів широко розповсюдженого давнього землеробського культу умираючого та воскресаю чого бога рослинного світу. Наступна іпостась Оси риса пов’язана з його володарюванням у підземному світі. У могили єгиптяни клали статуетки Осириса, що символізувало воскресіння.Велике місце займав заупокійний культ. Згідно віруванням єгиптян кожна людина є синтез трьох основних субстанцій: фізичне тіло, духовний двійник, душа. Існування цих субстанцій разом може дарувати безсмертя. Ось чому єгиптяни надавали такого значення муміфікації померлих та похованню мумій у гробницях (пірамідах). Потойбічне існування сприймалося як продовження земного життя. Від того, як було проведено обряд поховання, залежало й життя на тому світі. Основою взаємовідношення людей з богами були жертвоприношення. Спробу повалення влади жерців належала фараону Аменхотепу 1V, який відмінив культ богів у державі, закрив їхні храми і наказав поклонятися тільки одному богу – Атону, якого символізував сонячний диск. Заради нього він змінює своє ім’я на Ехнатон та переніс резиденцію у місто Ахетатон. Новий релігійний культ проіснував лише при житті фараона, а після його смерті відновлюється культ старих богів. Його син Тутанхатон змінює ім’я на Тутанхамон (на честь бога Амона-Ра). Знову відновлюється влада жерців, яка мала вплив на всі ланки розумової діяльності: мистецтво, архітектуру, скульптуру.

Єгипетське вчення про триєдине божество (Пта-Ра-Амон) могло сильно вплинути на християнський догмат про Трійцю. Так само єгипетський погляд на потойбічний світ з «Книги мертвих» з її ідеєю потойбічної відплати міг стати прототипом християнського вчення про Страшний суд. Зооморфність пантеону богів вплинула й на формування іконографії християнських святих (Святий Христофор з головою собаки). Не виключено, що образ Ісиди, яка тримає на руках малюка Гора на руках, вплинув на іконографію Богородиці. Культ богині Ісиди був одним з популярних у Римській імперії.

Характерні риси давньоєгипетської релігії:

1.Тісний зв’язок з магією;

2.Синкретизм: об’єднання в одне декількох божеств; перенесення якостей одного бога на іншого;

3.Наявність антропоморфізму та зооморфізму у зображенні богів;

4.Відсутність єдиної релігійної системи, панування політеїзму;