Релігії Давнього Китаю
Передусім він зосереджується на двох давньокитайсь¬ких культах - культі Неба і культі предків. Небо кон¬фуціанство розглядає і як частину природи, і як вищу ду¬ховну силу. Даром Неба є етичні якості людини, з якими вона повинна жити в злагоді, що передбачає підкорення Небу. Визнання конфуціанством необхідності поклонін¬ня Найвищій сутності, Вищому правителю, Небу є найваж¬ливішою підставою того, щоб вважати його релігією.Світ, за Конфуцієм, є упорядкованим, гармонійним, віч¬ним началом. Завдання людини полягає в тому, щоб знай¬ти своє місце у цій вічній гармонії. А це можливо лише внаслідок постійного прагнення до досконалості, гармо¬нійних відносин з Космосом, наслідування ідеалам. Та¬ким ідеалом для людства є «мудрець», «благородний муж», якому властиві обізнаність, обов'язковість, чуття міри, законослухняність, самовимогливість, підпорядкування своїх помислів і дій велінню Неба, думкам мудре¬ців і великих людей. Саме мудрецю слід довіряти великі справи.
На протилежному полюсі конфуціанство розглядає про¬столюдина, налаштованого, як би вигідніше пристосувати¬ся в житті, який презирливо ставиться до великих людей, ігнорує слова мудрих, прискіпливий до інших і невимог¬ливий до себе. Великі справи довіряти йому не можна. Якщо якості благородної людини можуть поліпшуватися завдяки освіті, то простолюдина може спонукати до вдос¬коналення лише страх перед покаранням.
На думку Конфуція, кожна людина здатна знайти в собі етичні правила власного життя. У стосунках з ближ¬німи головним має бути намагання не робити нікому того, чого не хочеться, щоб вчинили тобі.
В основі всіх справ має бути принцип справедливості. Навіть якщо людина прагне посісти бажане для себе міс¬це, де б то не було - в сім'ї, суспільстві, на державній службі, вона повинна намагатися бути достойною його. Для того потрібно вдосконалювати свій характер, що потребує очищення серця, думок, розширення знань.
Найважливішим критерієм людської величі є любов, що зобов'язує до взаємоповаги вдома, старанності на робо¬ті, правдивості у стосунках з оточуючими. Особливо важ¬ливою є любов і повага до влади, батьків. Сім'ю конфуці¬анство вважає основою політичної та соціальної структу¬ри суспільства. Навіть володар держави повинен чинити, як батько в сім'ї. Інтереси сім'ї конфуціанство вивищує над інтересами людини.
Досконалість людини неможлива без її гармонійної діяльності. Як розвиток цього положення конфуціанство запропонувало концепцію серединного шляху, що унемо¬жливлює крайнощі в думках і вчинках. Сповідування йо¬го налаштовує людину на постійне пристосування до об¬ставин, що змінюються, підкорення владі.
Маючи в основі антропоцентричну ідею служіння лю¬дям, конфуціанство як релігійна система стримане щодо служіння духам, ідеї загробного життя, релігійного місти¬цизму, магії. Байдуже воно і до проблем космогонії. А сам Конфуцій, хоч і брав участь у присвячених духам ритуальних дійствах, вважав: «Мудрість полягає в тому, щоб серйозно віддаватися обов'язкам, які стосуються лю¬дей, і, шануючи духів, триматися від них подалі».
Конфуцій не змінив релігійних обрядів, а збирав, об'єд¬нував обрядові правила і норми, шанував традиції, вважався знавцем культу, виконував усі обряди і привчав до цього інших. Він визнавав тогочасну суспільну структуру непорушною, існуючий суспільний лад - досконалим. На його думку, людина має суворо дотримуватись суспільних порядків. Держава, яка забезпечує цей лад, - вища над усе, особа - ніщо перед державою.
Дуже важливим у конфуціанстві є вчення «про іме¬на»: будь тим, хто ти є за своїм становищем у суспільстві: хлібороб має бути хліборобом, чиновник - чиновником, раб - рабом. Кожна соціальна група має дотримуватися визначених для неї норм поведінки (лі). Державу повинні очолювати мудрі люди і особистим прикладом виховува¬ти підлеглих. За потреби вони мусять «виправляти іме¬на», тобто ставити кожного на своє місце в суспільстві. Відмінність між вищими станами і простолюдом не може бути стертою: «Що то за держава, якщо в ній панство і прості люди будуть рівні? Знатні люди - мудрі люди. Саме Небо надало їм владу. А прості люди - нерозумні. Вони мають працювати на ланах і годувати шляхетних панів». Благородна людина має бути налаштована на спра¬ведливість, дотримання моралі. «Мала» людина більше зо¬рієнтована на здобуття вигоди і багатства.
Основою суспільних відносин Конфуцій вважав гуман¬ність. Для впорядкованості суспільства, бездоганності дій дер¬жави потрібно послідовно впроваджувати принципи гуман¬ності - жень. Конфуцій старанно аналізує їх сутність. Це, по-перше, сяо - повага до батьків. Потім - ті - повага до старших за віком і вищих за суспільним становищем; чжун - вірність, відданість; шу - прощення; лі - добро¬чесність; чжі - знання; юн - хоробрість; гун - шаноб¬ливість; куань - великодушність; сінь - вірність; мінь - кмітливість; чуй - доброта. Ці моральні риси облагороджу¬ють людину, оскільки в них закладені принципи загально¬людської моралі, що забезпечило конфуціанству стабільний авторитет протягом двох із половиною тисяч років.