Церковне християнство

15

Кальвінізм. На початку XVI ст. виник ще один різновид ре¬форматорського руху - кальвінізм. Жан Кальвін, який виступив проти католицизму, очолив реформаторський рух. Головні ідеї свого вчення він виклав у працях «Повчання в християнській вірі» та «Церковні настанови». Одним з головних догматів каль¬вінізму є вчення про «абсолютне приречення»: ще до «створен¬ня світу» Бог, начебто, визначив долю людей, одним - рай, іншим - пекло, і ніякі зусилля людей, ніякі «добрі справи» не зможуть змінити того вироку.

Кальвінізм, стоячи на позиціях консерватизму у розв'язанні докорінних соціально-політичних проблем сучасності, підкрес¬лює всемогутність Бога і нікчемність людини. Вчення найрадикальніше реформувало християнський культ і церковну органі¬зацію. Майже всі зовнішні атрибути католицького культу - ікони, свічки тощо - було скасовано, основне місце у богослужінні посіли читання та коментування Біблії, співи псалмів. Керівна роль в общинах відводилася пресвітерам - старшинам і пропо¬відникам, які й спрямували релігійне життя общини.

Так проходила Реформація в Німеччині та Швейцарії. В Англії, на відміну від інших європейських країн, вона розпочалася з ініціативи правлячих кіл. У 1534 р. англійський парламент про¬голосив незалежність церкви від папи, а Генріха VIII її главою. Церковні відносини з Ватиканом було розірвано, закрито всі монастирі, а їхнє майно конфісковано. В 1549 р. введено моли¬товник, скасовано безшлюбність духовенства; проте католицькі догмати та обряди було збережено.

З часом вплив протестантизму на англійську церкву посилив¬ся, що призвело до розмежування її з католицизмом. В 1571 р., у період правління Єлизавети І, парламент прийняв англійський «символ віри» із 39 статей, де заперечувалися католицький дог¬мат про чистилище, практика індульгенцій, папська влада, по¬клоніння іконам, святим, безшлюбність духовенства. Англійська церква прийняла протестантські догмати про виправдання вірою і «священне писання» як єдині джерела віри, заперечення вчен¬ня католицизму про індульгенцію, поклоніння іконам. Але при цьому визнавався католицький догмат про рятівну силу церкви, церкву як необхідного посередника для врятування людей, за¬лишився недоторканим єпископат. Таким чином, англійська церква еклектично поєднала в собі протестантські та католицькі догмати. Вона є прикладом компромісного варіанту протестан¬тизму, якого було досягнуто внаслідок тривалої боротьби англійської королівської влади проти політичних та економічних домагань папського двору.

У Шотландії реформаторський дух проходив під прапором каль¬вінізму. Його представником став англійський богослов Джон Нокс (1505-1572). Реформація була пов'язана з боротьбою про¬ти династії Стюартів. Відомо, що в кінці 60-х років XVI ст. Ма¬рія Стюарт, спираючись на католицьку знать і підтримку з боку папства, зазнала поразки. У Шотландії утворилася пресвітері¬анська церква, яка визнавала єдиновладдя Христа в общині віру¬ючих та рівні права всіх її членів. Було скасовано сан єпископа і збережено пресвітерство в дусі кальвінізму. В кінці XVI - на початку XVII ст., в Англії виникає буржуазна опозиція абсолютистському режи¬мові, поширюється кальвінізм, прихильників якого на¬зивали пуританами. Радикаль¬не крило пуритан цілком заперечувало принцип державної цер¬кви, що кожна окремо взята община повинна бути вільною у виборі віросповідання. Одна з головних вимог - пе¬ребудова церкви на основі конгрегації. Активізація демократич¬них елементів призвела до виникнення релігійних сект конгрегаціоналістів, баптистів, квакерів та ін

Можна зробити висновок, що головними напрямами у проте¬стантизмі були і залишаються лютеранство, кальвінізм, англі¬канство, що виникли в період Реформації. Всі інші протестантські утворення відображають лише основні принципи цих течій.

16

В середині XIX ст. протестантизм проникає в Росію ( бап¬тизм, адвентизм,євангелізм). У ЗО-40-х рр. XX ст., у зв'язку із входженням західних українських і білоруських земель, Буко¬вини, прибалтійських держав до складу Радянського Союзу, виникло ще кілька видів протестантизму (лютерани, реформа¬тори, ієговісти, п'яти-десятники та ін.), що стали проникати далі на схід.

У наш час налічується більш як 344 мли. протестантів, об'єд¬наних у Всесвітню раду церков, яку було створено 1943 р. На території колишнього СРСР існують такі протестантські церкви і секти: лютеранська в Естонії і Латвії, найбільша - Естонська євангельська церква на чолі з архієпископом; кальвіністи і реформатори (в Закарпатті); євангельські християни-баптисти; ад¬вентисти, п'ятидесятники, свідки ієгови, менноніти.