Свобода совісті як елемент демократичних свобод
“2.Освіта повинна бути направлена до повного розвитку людської особистості та до збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості та дружбі між усіма народами, расовими та релігійними групами та повинна сприяти діяльності Організації Об’єднаних Націй по підтримці миру.
3.Батьки мають право приорітету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.”(Стаття 26).“2.При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна підкорятись тільки тим обмеженням, які встановлені законом виключно з метою забеспечення гідного признання та поваги прав і свобод інших та задоволення справедливих вимог моралі, суспільного порядку та загального благополуччя у демократичному суспільстві.”(Стаття 29).
В наступних Міжнародних актах(Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (підписана 4.11.1950р. представниками держав - початкових членів Ради Європи, являється основоположним документом Ради Європи.), Підсумковий акт наради з безпеки та співробітництва в Європі(Хельсинки, 30 липня - 1 серпня 1975р.)) зміст світоглядних прав і свобод було розширено і уточнено у виразі: “свобода думки, совісті, релігії і переконань”.
Зокрема, “Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод” оголосила:
1.Кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одному так і спільно з іншими, публічним або приватним порядком, в богослужінні, вченні та відправленні релігійних та ритуальних обрядів.
2.Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які встановлені законом і необхідні у демократичному суспільстві в інтересах суспільного спокою, охорони суспільного порядку, здоров’я або моральності, або для захисту прав та свобод інших осіб..
“Підсумковий акт наради з безпеки та співробітництва в Європі” зазначає:.
а) Декларація принципів, якими держави - учасники будуть керуватися у взаємовідносинах
...IIV.Повага до прав людини та основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії та переконань.Держави - учасники будуть поважати права людини та основні свободи, включаючи свободу думки, совісті, релігії та переконань для усіх, без різниці раси, статі, мови та релігії...
В ціх рамках держави - учасники будуть визнавати та поважати свободу особи сповідувати, як одному так і спільно з іншими, релігію або віру, діючи згідно велінню своєї совісті... В області прав людини та основних свобод держави - учасники будуть діяти у відповідності з цілями та принципами Статуту ООН і Всезагальної декларації прав людини. Вони будуть також виконувати свої зобов’язання, як вони встановленні у міжнародних деклараціях та угодах у цій області.
У всіх наступних Міжнародних правових актах (Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань (прийнята і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 25 листопада 1981р.); Підсумковий документ Віденської зустрічі від 15.01.1989 р.; Парижська хартія для нової Європи від 21.11.1990 р.; Декларація про права осіб, які належать до національних чи етнічних, релігійних чи мовних меншин(прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 18 грудня 1992 р.)) при зверенні до проблем світоглядних свобод вже незмінно вживається вислів: “свобода думки, совісті, релігії і переконань”.
Саме в зазначеному контексті і повинна розглядатися вся система прав і свобод в галузі свободи совісті.
5. Свобода совісті в Конституціях країн членів і не-членів ООН.
Хоча міжнародні акти про світоглядні свободи людини оголошені Організаціями і Нарадами, членами яких є, практично, всі країни світу, проте, на мою думку, громадяни різних країн не в рівній мірі забеспечені згаданими правами і свободами в галузі релігії.