ІСТОРИЧНІ ФОРМИ КРИТИЧНОГО АНАЛІЗУ РЕЛІГІї
Представником вільнодумства в Україні був один з видатних вчених пізнього середньовіччя Юрій Дрогобич (XV ст.) - вчений енциклопедист, доктор філософії, медицини і вільних мистецтв, магістр аст¬рономії, професор ряду університетів Європи. Юрій Дрогобич мав великий вплив на багатьох діячів епохи Відродження, в тому числі й на Коперника.
Таким чином, хоча виступи проти релігії в період середньовіччя були майже неможливі, окремі ідеї вільнодумства знайшли поширення в усіх країнах Європи. Ці ідеї підготували грунт для нового, більш розвинутого ступеня вільнодумства — вільнодумства буржуазного суспільства.
Вільнодумство епохи Відродження
і періоду ранніх буржуазних революцій.
Розвиток вільнодумства у Західній Європі продовжувався в період розкладу феодального суспільства і початку формування капі¬талістичних відносин. Цей період припадає на XV— XVI ст.
Виникнення капіталістичного укладу супровод¬жувалося розвитком науки, особливо природознав¬ства, що сприяло посиленню матеріалістичної тен¬денції в філософії. Ця обставина, а також загострення класової боротьби у феодальному суспільстві сприяли відродженню античного вільнодумства і піднесенню його на новий, вищий щабель.Виступи проти католицької церкви відбувалися в релігійній формі. Так, XIV—XV ст. в Англії мав місце рух проти папства, теоретиком якого виступав Джон Уікліф (1320—1384) — релігійний реформатор, свя¬щеник. Обмежена критика католицької церкви Уікліфом була сприйнята народом з певною антире¬лігійною спрямованістю, зовсім не так, як він того бажав.
XV ст. ознаменувалося в Чехії могутнім рухом проти церкви, відомим під назвою гуситського. Ян Гус (1371—1415 рр.), який очолив цей рух, виступав проти авторитету церкви і протиставляв "Святому Письму” людський розум і досвід.
У XVI ст. у західноєвропейських країнах антдїфеодальний рух і боротьба проти католицької церкви набули найвищого виразу в Реформації, яка здій¬снила буржуазний ідеал "дешевої церкви".
Антикатолицькі настрої трудящих яскраво вия¬вилися під час Селянської війни в Німеччині (1524—-1525 рр.). Одним з-вождів цієї війни був Томас Мюнцер, який був пантеїстом, піддавав критиці не лише католицизм, а й усе християнство. Він не визнавав Біблії і засуджував вигадки про "царство боже".
"Вчення Мюнцера за суттю було революційним, хоча за формою — релігійним.
В епоху Відродження вільнодумні ідеї набули досить значного поширення. До них звертаються
.філософи, вчені, письменники, публіцисти. Загаль¬новідомим є твір "Декамерон" італійця Бокаччо (1313—1375 рр.). В ньому автор не тільки відверто ви¬словлює своє аороже ставлення до попів і ченців, а й прямо виступає проти релігії. Так, в новелі про три кільця Бокаччо проводить думку, що іудаїзм, іслам і християнство за своєю суттю однакові.
Німецький гуманіст Ульрих Гуттен (1488— 1523 рр.), незважаючи на те, що сам належав до по¬міркованого крила реформізму, своїми творами об'єк-таюно сприяв поширенню вільнодумства, --бо пере¬вершив своїх сучасників у сатиричному викритті богословських недоречностей.
У цей самий період добре відомий П'єтро Помпонацці (1462—1524 рр.) з Падуї, посилаючись на матеріалізм, відкинув догмат про безсмертя душі і протиставив йому твердження про зв'язок мислення з чуттєвим сприйняттям природних явищ.
До вільнодумців того часу належав і геніальний італійський художник, вчений, інженер і філософ Леонардо да Вінчі (1452—1519 рр.). Католицьку церк¬ву він називав "крамницею обманів", різко крити¬куючи теологію і марновірства. Використовуючи біб¬лійні сюжети" і теми, Леонардо да Вінчі: у своїх творах пропагував реалізм і радість життя.