Релігія Стародавньої Індії
Відразу після унії 1596 р. духовенство відкрило так звані "уніатські школи" (пізніше парафіяльні, отців василіан), які діяли у Галичині до 1939 р. Такі школи стали осередками української духовності.
Унія створила передумови для розвитку націо¬нальної інтелігенції. Формальне зрівняння з католи¬цьким духовенством відкривало для українського ду¬ховенства можливість здобувати середню й вищу осві¬ту. Польські, римські, а пізніше австрійські та україн¬ські духовні заклади готували не лише священиків: з них виходила церковна і світська інтелігенція, яка започаткувала й успішно здійснювала українське на¬ціональне відродження і державотворення.
Унія, виникнувши як єдиний засіб порятунку нації, витворила українську національну церкву, бо тільки на¬ціональне надає їй самобутності в католицькому і в православному світі, а тому здійснюване нею національне виховання віруючих є запорукою існування самої церк¬ви, як продовжувача традицій київського християнства.
Після першого поділу Польщі Галичина потрапи¬ла під владу Австрії. Завдяки політичному розрахунку цісаря, що полягав у прагненні ослабити польський вплив у Галичині та протиставити йому місцеве насе¬лення і духовенство, були зменшені або й зовсім знищені привілеї полякам і тим самим створено умо¬ви, сприятливі для національного відродження.
Весь тягар національного відродження впав на плечі греко-католицького духовенства, і воно вияви¬лося на рівні вимог часу. Це визнали навіть ті, хто ліквідовував унію у 1946 р.: "В 19 ст. наша уніатська церква повільно скинула з себе польське духовне по¬неволення і саме вона відродила наш народ національно". Що ж ми знаємо про цю діяльність греко-католицької церкви та її ієрархів в цей період?
В 1783 р. відкривається україномовна греко-католицька Львівська духовна семінарія, яка стає почат¬ком і центром національного відродження у Галичині. В 1784 р. відкривається Львівський університет ("все-училище"), у якому митрополит А. Ангелович (1808— 1814рр.) домігся відкриття студій для українців їх¬ньою мовою — з богослів'я та філософії. В 1789 р. тут відкривається "Руський науковий інститут".
В 1816 р. перемишльський священик І. Могильницький (1777—1831 рр.) засновує перше в Галичині культурно-освітнє товариство під назвою "Товариство галицьких священиків греко-католицького обряду". Головним завданням товариства була праця над удо¬сконаленням української мови, видання книжок рід¬ною мовою, передусім шкільних підручників, книжичок для народного читання, організація народних шкіл, щоб підняти культурно-освітній рівень народу, який на той час перебував у жалюгідному стані. І. Могильницький склав першу в Галичині граматику нової української мови.
Митрополит М. Левицький (1816—1858 рр.) ще у 1816 р. створив "Товариство галицьких греко-католицьких священиків для поширення письма і освіти і культури серед вірних на основах християнської релі¬гії" із завданням видавати книжки "мовою простою, уживаною по селах". У 1821 і 1830 рр. М. Левицький видає меморіали "В обороні державного управлення і самостійності української мови". Ним утворюються ще дві україномовні організації — "Просвітнє товари¬ство священиків" та "Інститут для образованія дяко-учителів". У 1821 р. ним видано пастирський лист кирилицею і українською мовою, через що поляки підняли такий скандал, що митрополитові зробили зауваження з Риму.
Наведемо розпорядження ректора Львівської ду¬ховної семінарії того часу професора теології В. Левицького: "...питомцям займатися читанням рідної історії, збиранням словника цієї мови, випрацьовуванням проповідей у рідній мові та виголошуванням їх до народу, перекладами пожиточних економічних кни¬жок або таких, які потрібні для ужитку парафіяльних шкіл".
Не можна не згадати багатогранну, благодійну і просвітницьку діяльність Перемишльського єпископа 1. Снігурського (1784—1847рр.), сучасника і сподви¬жника І. Могильницького. Здобувши блискучу освіту (певний час був деканом Віденського університету), І. Снігурський упродовж всього життя займався про¬світницькою діяльністю. На ту пору видавнича діяль¬ність у Галичині настільки занепала, що абетки для народних шкіл вчителі та учні писали самі, від руки, а церковні книги завозили з Почаївського монастиря. Розуміючи нагальну потребу в організації видавничої діяльності, І. Снігурський 1829 р. на власні гроші вику¬пив друкарню і добився дозволу на заснування укра¬їнської друкарні в Перемишлі, де негайно було на¬лагоджено масовий випуск підручників для народних шкіл. 1. Снігурський матеріально підтримував і заохо¬чував українських авторів, виплачуючи їм гонорари з власних коштів.Заходами І. Снігурського при Перемишльській консисторії створено музичну школу, що започаткувала хорову музику в Галичині. Єпископ 1. Снігурський відновив діяльність в Перемишлі братства св. Миколи, яке допомагало бідним студентам перемишлянської гімназії й займалося охороною пам'ят¬ників старовини. І. Снігурський розгорнув надзвичайно широку благодійну роботу, в тому числі започаткував фонд допомоги вдовам і сиротам. Його заходами у Перемишлі 1845 р. відкрито духовну семінарію, ще одну — в Східній Галичині. Все своє майно І. Сні¬гурський віддав у розпорядження собору.