Основні релігієзнавчі концепції та їхня загальна характеристика
Ф. Енгельс (1820—1893 рр.) так визначав специфі¬ку релігії: "...усяка релігія є не що інше, як фантасти¬чне відображення у головах людей тих зовнішніх сил, які панують над ними у їх повсякденному житті, — відображення, у якому земні сили приймають форму неземних".
Релігія відображає той аспект соціального буття, де присутній момент залежності людей від умов їх¬нього життя, момент несвободи. Марксизм доводить, що неістинне відображення світу в релігійних віру¬ваннях — це не лише незнання законів природи, а й відображення певних соціальних умов життєдіяльно¬сті людей. Реальні сили, які панують над ними, відо¬бражаються в релігійній свідомості у деформованому вигляді і виступають як сили неземні, понадприродні. Цей момент у марксизмі складає поняття — "со¬ціальні корені релігії".
Окрім того, марксистська релігієзнавча концепція концентрує увагу на такому питанні: яким чином мо¬мент соціальної несвободи, який позначається термі¬ном "соціальні корені релігії", усвідомлюється у сис¬темі релігійних поглядів? Чітке усвідомлення цього питання дуже важливе, тому що фактично існування релігії, процес її виникнення грунтуються на усвідом¬ленні людиною власного безсилля перед природними та соціальними силами. Тому людина змушена звер¬татися до понадприродного з проханням допомоги і захисту у цієї трансцендентної істоти. Цей аспект марксистського дослідження отримав назву "гносео¬логічних (пізнавальних) коренів релігії". Він містить у собі такі судження.
Людське пізнання складається з суб'єктивної форми пізнання та його об'єктивного змісту. У галузі пі¬знання світу виникає процес поширення як форм, так і змісту відображення об'єктивної реальності. Од¬нак кожна нова форма пізнання є більш складним відображенням, яке все менш співпадає з безпосере¬дньо існуючим у полі зору пізнаючого суб'єкта мате¬ріальним об'єктом. Тобто з розвитком пізнавальних здібностей людини й освоєнням природного та соці¬ального середовища, а також з проникненням у гли¬бини пізнаваних явищ мислення набуває рис абстракт¬ного характеру. На грунті абстрактного мислення виникають розбіжності між людською думкою і реальністю. З точки зору марксизму, цей момент роз¬біжностей складає основу виникнення релігійних по¬глядів як ілюзорного відображення дійсності. Понят¬тя "Бог" і "Дух" є не що інше, як наслідок відриву загальних понять (абстракцій) від реальних предметів, які вони (поняття) позначають.
Релігія виникає на певному рівні емоційної струк¬тури людської особистості. У зв'язку з цим марксист¬ська концепція окреслює поняття "психологічні ко¬рені релігії". До них необхідно зарахувати деякі нега¬тивні емоційні почуття індивіда, такі як страх, відчай, горе, самітність. На ранніх етапах розвитку людського суспільства релігійні уявлення формуються у природ¬них умовах і значною мірою під впливом прагнення людини зрозуміти навколишній світ, виходячи з уяв¬лень про свою особисту природу. Тому первісна лю¬дина, гадали марксисти, пояснює природу за аналогія¬ми зі своїми практичними вчинками; неодушевлені об'єкти вона наділяє свідомістю, волею, приписуючи їм раціоналістичну сутність.
Отже, марксистська релігієзнавча концепція фік¬сує соціальний, пізнавальний і психологічний аспекти розуміння релігії. Вона стверджує історичний харак¬тер існування релігії, яка виникає в нерозвинутих умовах первісного суспільства і зникає з оволодінням людиною силами природи й подоланням антагоні¬стичних (непримиренних) суперечностей у стосунках між людьми в соціально-економічній та політичних сферах суспільства.
У сучасній ідеалістичній філософії та релігієзнавстві виокремлюються три основні концепції, що поясню¬ють сутність і природу релігії: а) об'єктивно-ідеаліс¬тична; б) суб'єктивно-ідеалістична; в) натуралістична (біологізаторська).Домінуючою є об'єктивно-ідеал істинна концеп¬ція релігії. Вихідним її принципом при поясненні ре¬лігії стало визнання наявності надістотного джерела: Бога, "абсолюта", "трансцендентного", "світового ду¬ху". Цей постулат поєднує теологів усіх основних хри¬стиянських конфесій: католицизму, протестантизму, православ'я і філософів-ідеалістів, які формально знаходяться поза конфесійними межами. Якщо хрис¬тиянські теологи надістотним джерелом релігійної ві¬ри вважають християнського Бога, сутність якого ви¬знається у відповідності з "символом віри", то філо-софи-ідеаліети під таким джерелом розуміють якийсь об'єктивний духовний початок, що у кожній об'єк¬тивно-ід балістичній істерико- філософській системі має власну назву. Таким чином, сутність релігії виво¬диться з поняття (ідеї) Бога. Людина — це "творіння Боже", яке прагне до злиття з "абсолютом" (Богом). Отже, на грунті визнання надістотного і надприрод¬ного джерела теологи й ідеалісти зводять питання про існування і сутність релігії до питання про існування і сутність Бога. Обгрунтування релігії з цих позицій переходить в обгрунтування буття Бога.
У християнській теології й ідеалістичній філософії в обгрунтуванні буття Бога існують дві тенденції — раціоналістична й ірраціоналістична.