Основні релігієзнавчі концепції та їхня загальна характеристика

У другому питанні необхідно з'я¬сувати, що всі релігієзнавчі концепції додержуються певного філософського принципу — матеріалістич¬ного чи ідеалістичного. Справа в тім, що в сучасному суспільстві існує розмаїття релігієзнавчих концепцій, кожна з яких має право на самостійне існування, не¬зважаючи на протилежність ідеологічних орієнтацій. Однак плюралістичність у поясненні релігії виходить з того, що релігія є важливим інститутом суспільства, сферою загальнолюдської культури, вплив якої на ви¬рішення соціально-гуманітарних і моральних питань в даний час зростає. До найпоширеніших релі¬гієзнавчих концепцій можна віднести матеріалістич¬ну, об'єктивно- і суб'єктивно-ідеалістичні, а також натуралістичну і соціологічну.

Матеріалістична концепція релігії. Для того щоб зрозуміти внутрішню логіку матеріалістично-філософ¬ських поглядів на природу релігії, необхідно розглянута принципові методологічні положення цієї концепції.

Філософія як продукт суспільної свідомості людс¬тва формувалася поступово, в міру відокремлення людини первісно-родового устрою від природи і роду, усвідомлення людиною себе не тільки як біологічної, а й насамперед як соціальної істоти (соціалізованої особи). У сфері людського мислення поступово відбу¬вався процес самоусвідомлення, самоаналізу, само¬пізнання, самовдосконалення свого внутрішнього "я" — системи внутрішніх духовних цінностей. Про¬цес самоусвідомлення себе як діючої істоти відобра¬жав риси внутрішнього інтелектуального світу люди¬ни, але він грунтувався на підкоренні людській волі сил природи, вивченні певного кола матеріальних явищ і предметів. На основі складних процесів само¬пізнання і залучення сил природи до сфери людської діяльності історично, спочатку в межах міфологічної, а пізніше релігійної свідомості, виникає особливий тип мислення — рефлексія. Саме вона й становить тло філософствування. Рефлексія грунтується на са¬мосвідомості, власне кажучи, виступає її найвищим інтелектуальним продуктом, реалізує в собі моменти абстрагування й узагальнення.

Рефлексія як особливий тип мислення оперує ти¬ми знаннями, які на певний час уже нагромадилися. За допомогою рефлексивного методу: а) вивчається внутрішня побудова знань, духовних цінностей та, в цілому, всіх елементів світогляду, якими людина во¬лодіє в результаті пізнання певних явищ, практичної діяльності, спілкування з іншими людьми; б) дослід¬жується наявність розбіжностей і суперечностей між різними елементами знань і цінностей, з яких виводить¬ся певна проблема (актуальне питання) щодо необ¬хідності вивчення якогось явища і внесення від¬повідних змін у внутрішній світогляд людини; в) о᬴рунтовується шлях вирішення такої проблеми та вдосконалення в необхідному напрямі системи духо¬вних цінностей.

Внутрішній механізм рефлексії мислення над продуктами власної інтелектуальної діяльності сприяє пізнавальній активності людини, критичному пере¬осмисленню світогляду і духовних цінностей в на¬прямі, що відповідає новим умовам суспільної прак¬тики.

Філософія використовує міфологічно-релігійний матеріал і спочатку за своєю зовнішньою формою ви¬ступає як міфотворчість. Однак вже перші універ¬сальні філософські ідеї щодо сутності буття і природи людини починають руйнувати міфологічну і релігійну свідомість. Філософські вчення поступово відокрем¬люються у відносно самостійну галузь. Від попередфі-лософії (міфотворчості) філософська свідомість при¬ходить до свого власного предмета — світогляду і проблеми людини.

З наведених положень випливають такі висновки: і філософія, і релігія є продуктами суспільної свідо¬мості. Між ними існують внутрішні взаємозв'язки. Наприклад, е філософські системи, що у своїй основі базуються на різних міфах: так звана міфологізована філософія А. Шопенгауера (1788—1860 рр.), Ф. Ніцше (1844—1900рр.). Але необхідно акцентувати увагу й на тому, що філософські і релігійні вчення — це про¬тилежні системи духовних цінностей, вони спирають¬ся на різні типи рефлексивного мислення.

Філософська рефлексія має раціоналізований харак¬тер, релігійна рефлексія — в теоретичному плані — де¬що менш розвинута і взагалі орієнтується на певні міс¬тифікації, природу яких достеменно вивчити важко.

Релігія була головною формою суспільної свідо¬мості понад два тисячоліття. Проте поруч із нею, а іноді й у її лоні, побутували й інші форми світо¬сприйняття. З часом вони в міру свого розвитку звужу¬вали сферу релігії. Лише у XVII—XVIII ст. філософія, наука й етика почали складати Ідеологічну конкурен¬цію релігії. Згодом набрав сили й атеїзм — вчення, спрямоване на безоглядне заперечення релігійних поглядів. Атеїзм як форма вільнодумства протистав¬ляється релігії та відображається у філософсько-матеріалістичних концепціях.

Марксистська релігієзнавча концепція — це певний ступінь в розвитку матеріалістичних поглядів. Домар¬ксистські філософи стверджували, що релігійні по¬няття є "помилковими" і намагалися їх подолати просвітницькими заходами, розкриттям помилковості релігійного світогляду.Марксизм підійшов до аналізу сутності релігії не тільки з боку дослідження її внутрішніх закономірно¬стей. Релігія вивчається ним у широкому контексті дослідження суспільства як складного соціального орга¬нізму, що розвивається.