Родоплемінні культи
За яких історичних умов виник шаманізм?
Близько шести тисяч років тому розпочався пе¬рехід до патріархату. За патріархату з'явився додатко¬вий виробничий продукт. Це означає, що люди поча¬ли виробляти більше, ніж було потрібно. У колективі виникла можливість утримувати тих, хто не займався продуктивною працею. Основними видами виробни¬чої діяльності цього часу були скотарство і плугове землеробство, яке виникло на основі скотарства. Займалися цією працею чоловіки, оскільки вони мали мисливське знаряддя. Вирішальна роль чоловіка в господарському житті зумовила виділення його на перший план і в господарському управлінні. Мож¬ливість утримувати людей, які самі нічого не вироб¬ляють, І керівна роль чоловіка в суспільстві — ось дві основні особливості, які відбилися в шаманізмі.
Перша риса шаманізму — поява професійних служителів культу. Вперше в історії релігії виникла група людей, які одержували засоби для існування, значною мірою або й повністю, за рахунок від¬правлення релігійних обрядів; хоча в особі шаманів уже, по суті, з'явилося духовенство, церкви ще не бу¬ло. Шамани не мали власної організації. Вони діяли в межах родоплемінної організації, підкоряючись ва¬тажкам роду і племені, виконували їхні вказівки.
Друга — виділення в ролі головних об'єктів ре¬лігійного поклоніння так званих шаманських духів. З погляду людей того часу, ці духи служили шаману, виконували його різні доручення, допомагали пізна¬вати таємниці, билися зі злими духами.
Третя риса — керівна роль чоловіка в релігії. Кількість духів-жінок зменшилася, і вони були витіснені на другий план духами-чоловіками. Серед професійних служителів культу були і жінки, але чим більш глибоким був процес розкладу родового ладу, тим більше шамани витісняли Іпаманок.
Четверта — використання істеричних приступів як засобів виконання релігійних обрядів. У багатьох народів шамани входили в екстаз і доводили себе до приступів, симптомами яких були: судомні обличчя та порухи тіла, невідчування уколів, піна на вустах, над¬звичайно високі стрибки, мовна діяльність без кон¬тролю свідомості, втрата свідомості. Шамани в ба¬гатьох випадках були нервовохворими людьми. При¬чому до поєднання нервової хвороби з професією шамана люди йшли двома шляхами: в одних випадках нервовохворі ставали шаманами через свою незви¬чайність і обмежену здатність до суспільно-корисної праці, в інших — шамани ставали нервовохворими через сильні і часті збудження при виконанні релі¬гійних обрядів.
І нарешті, п'ята риса — використання задурливих Дій як засобів виконання релігійних обрядів. Релігія виникла без будь-якої брехні. І лише на стадії ша-манізму до несвідомого обдурювання додалося сві-Доме, яке стало водночас і засобом відправлення релігійних обрядів, і однією з додаткових причин збе¬реження релігійності.
У народів Азії, Австралії та Америки, які й досі живуть в умовах, де зберігаються залишки первісного суспільства, шаманізм існує й дотепер.
У всіх сучасних релігіях є залишки шаманізму. Це і професійна каста служителів культу, і уявлення про те, що священики перебувають в особливих стосунках із "світом духів", і те, що головні представники над¬природного світу — чоловічої статі. До залишків ша¬манізму належать також елементи екзальтації, які зустрічаються в ряді сучасних релігій.Розпад суспільства на класи призвів до зміни релігійної діяльності людей. На зміну старим релігіям прийшли нові. За своїм змістом вони були складніші порівняно з релігіями первісного суспільства, тому їх називають ще розвинутими релігіями. Всі розвинуті релігії можна поділити на три основні підгрупи: ранні національні релігії, пізні національні релігії та світові релігії. Розвиток релігій порівняно з первісними ха¬рактеризується новими рисами. Найважливішими з них є такі.
По-перше, в цих релігіях головними об'єктами релігійного поклоніння стали вже не духи, а боги. Боги, в уяві віруючих, — це своєрідні, "удосконалені духи", що зосередили в своїх руках всю владу як що¬до надприродних об'єктів, так і відносно людського суспільства.
За переконанням людей класового суспільства, саме боги встановлюють, проповідують і захищають пригнічення людини людиною.
По-друге, класова диференціація суспільства зу¬мовила появу церкви як особливого ідеологічного апарату панівного класу. Церква збирала засоби на задоволення своїх потреб, контролювала дотримання віруючими релігійних обрядів, захищала існуючі по¬рядки, пропагувала і насаджувала релігійні ідеї.