Розвиток самосвідомості і самооцінки

У період від 7 до 12 років процес розвитку самосві¬домості відбувається повільно, без помітних стрибків і криз. Накопичуються психічні резерви, що готують перехід само¬свідомості до важливішої її генетичної форми в підлітковому віці. Підлітковий вік - це другий критичний період (після кризи трьох років) у психічному розвитку дитини, суттєвий для генезису самосвідомості.

У 12 років увагу дитини знову починає привертати влас¬на особистість. Однак нова криза розвивається в напряму, немовби протилежному до ранньої. Вона теж починається з протиставлення, але спрямованого не стільки на самих людей, скільки на пов'язані з ними звички, стосунки та їхні прояви у ширшому контексті моральних норм і позицій. Якщо трирічна дитина намагається наслідувати дорослого, то підліток, навпаки, прагне відрізнятися від нього, проти¬ставляти себе йому, бути самостійним. Якщо у трирічної дитини самостійність стверджується у сфері здійснення яки¬хось практичних дій, то в підлітків прагнення до самостій¬ності виражається у виникненні усвідомлення своєї причет¬ності до дорослих, хоча інколи подібне усвідомлення суперечить фактичним можливостям підлітка.Основними причинами, що впливають на виникнення новоутворень у самосвідомості підлітка, є насамперед со¬ціальні умови його життя, що висувають нові вимоги до його поведінки й діяльності в навчанні, в системі відносин з дорослими тощо. Крізь ці умови заломлюються ті біологічні (статеве дозрівання, нейрогуморальні зміни) і психологічні (ускладнення форм абстрактно-логічного мислення, дифе¬ренціація й уточнення емоційної сфери, розширення сфери вольової активності та ін.) зміни, без яких важко зрозуміти особливості самосвідомості підлітка, усю її складність і суперечливість.

Вперше в розвитку особистості окремі прояви самосвідомості - са¬моспостереження, самопізнання, ставлення до себе, саморегу¬лювання діяльності та поведінки - стають необхідними пот¬ребами. Вони стимулюються прагненням до самовиховання, до цілеспрямованої зміни себе у зв'язку з усвідомленням власних психологічних невідповідностей зовнішнім вимо¬гам, ідеалам, моральним взірцям.

Інтерес до себе, бурхливе зростання самоусвідомлення ззовні виглядають як раптовий «вибух». Здається, що вони виникають із нічого. Проте психологічні дослідження свід¬чать, що інтерес підлітка до свого внутрішнього світу, роздуми про себе, про свої стосунки з іншими, своє місце в колективі виникають на основі його інтересу до інших лю¬дей і передусім однолітків. Розвиток інтересу до інших зу¬мовлений новими формами спілкування підлітків між со¬бою. Воно будується на спільних цікавих справах, обгово¬реннях тощо. Встановлюються глибші особистісні взаємини, пов'язані з різноманітними почуттями (симпатії, дружби, кохання та ін.).

Результати самоспостереження й самоаналізу, до яких підліток звертається досить часто, фіксуються в його само¬оцінці. Розвиток самооцінки підлітка - складний і супе¬речливий процес. Підліток визначає для себе «еталон доро¬слості», через який він сприймає й оцінює себе, але який, однак, не завжди відповідає його можливостям. Як наслідок - самооцінка підлітка нерідко коливається, вона нестійка І загалом неадекватна. Він або недооцінює, або, навпаки, пе¬реоцінює себе; рівень його домагань часто не відповідає рівневі фактичних досягнень. Поведінка, що регулюється такою самооцінкою, може призвести до конфліктів з ото¬чуючими. Проте це не означає, що розвиток самооцінки під¬літка йде негативним, хибним шляхом. Така неадекватність є віковою нормою, вона цілком закономірна і є джерелом самовиховання особистості, її подальшого розвитку.

Самооцінка підлітка на всіх рівнях свого розвитку вклю¬чається у внутрішню регуляцію поведінки, діяльності, спіл¬кування. Водночас і самі психологічні умови діяльності, спілкування здатні здійснювати зворотний вплив на рівень саморегуляції. Так, у підлітка зі сталою й адекватною самооцінкою, який перебуває в умовах, що сприяють задоволен¬ню його потреби у самоствердженні, моральна саморегу¬ляція поведінки проявляється на достатньо високому рівні, відбувається її подальший розвиток. Якщо ж підліток з такою самооцінкою потрапляє в такі умови спілкування, де постійно стикається з недооцінкою його можливостей, об¬меженням самостійності, приниженням гідності й регла¬ментацією дій, саморегуляція порушується.

З розвитком усіх сфер самосвідомості, формуванням на¬вичок і вмінь роботи над собою зменшується розрив між прагненням підлітка вдосконалювати себе й реалізацією цього прагнення в діяльності, поведінці та спілкуванні. І тоді са¬мовиховання з епізодичного самозмінення стає постійною влас¬тивістю особистості, її потребою. Позитивні наслідки само¬змінення стимулюють підлітка до подальшого самовихо¬вання.

Підлітковий етап генезису самосвідомості має особливу значущість для розвитку особистості, оскільки саме на цій стадії вона піднімається на якісно новий ступінь, що знаменує початок її зрілості.

Отже, при переході від однієї стадії до іншої відбувається послідовне ускладнення, розширення сфери діяльності й під¬вищення ролі самосвідомості в процесі загального психічного розвитку особистості. Як уже зазначалося, між окремими стадіями самосвідомості існують внутрішня наступність, спад¬коємність - це означає, що кожна вища стадія розвитку не просто заперечує попередню, а й містить у собі поряд із мінливими, частковими компонентами акумульовані на по¬передніх стадіях стабільні, інваріантні компоненти - як у засобах функціонування самосвідомості, так і в її змісті.