Розвиток самосвідомості і самооцінки

Розвиток самосвідомості і самооцінки

Зміст

Початок розвивання самосвідомості.

Дитяча самосвідомість.

Самосвідомість підлітка.

Розвиток свідомості. Окремі прояви самосвідомості (самооцінка, самопізнання, самоспостереження і т.д.)

Онтогенетичний розвиток самопізнання.

Зміст самооцінки.

Розвиток самосвідомості починається на найбільш ран¬ніх етапах онтогенезу з вирізнення дитиною себе із світу предметів та інших людей. Спочатку вона не відрізняє себе від інших, не може вона відрізнити і свої рухи, які робить, від тих, що належать їй же, але здійснює їх дорослий під час догляду за нею. Перші ігри дитини - спочатку з частинами свого тіла (ручками, ніжками), а потім і з предметами зов¬нішнього світу - засвідчують наявність первинної дифе¬ренціації активної та пасивної її ролі в руховій діяльності. У цій діяльності, у маніпулюванні предметами та у взаємовідносинах з дорослими поступово усвідомлюються фізичне «Я» дитини, окремі органи чуття і частини тіла. Досвід сприй¬няття і рухів дає можливість дитині усвідомити власні сен¬сорні та моторні можливості. Через синтез окремих уявлень у неї виникає первинний образ власного тіла, що вияв¬ляється у здатності володіти його частинами і виконувати довільні рухи. Разом із тим відбувається і виокремлення; дитиною себе з простору, в якому вона перебуває.

Суттєвою умовою розвитку самосвідомості є поява в ди¬тини здатності до самостійного пересування у просторі. Цей факт започатковує нові форми взаємин з дорослими, що відкриває нові шляхи і джерела пізнання власних можли¬востей, розширює межі пізнання себе як самостійного суб'єкта.

Особливе значення у розвитку самосвідомості має ви¬никнення й розвиток мовлення, що на якісно новому рівні включає дитину в сферу взаємин з дорослими та іншими дітьми. На основі мнестичної функції мовлення вона за¬пам'ятовує епізоди, події свого життя, поступово акумулює пізнавальний і афективний досвід стосовно самої себе, а розвиток складніших форм мислення дає підстави поступо¬во узагальнювати цей досвід.

Подальший розвиток дитячої самосвідомості пов'язаний з виокремленням спонук до виконуваних дій, регулюванням їх у часі. Спонуки виражаються головним чином у бажаннях дитини. Усвідомлення бажання, віднесення його до самої себе, усвідомлення дії як засобу реалізації цього бажання пов'язані з .формулюванням дитиною мети свого вчинку, здатністю зберегти цю мету й практично реалізувати її. І хоча перші форми мотивації дій дитини ще недосконалі - мотиви дитини на ранніх рівнях онтогенезу ще нестійкі, зазнають імпульсивних впливів, - саме з усвідомлення спонук своїх дій починається виокремлення духовного «Я» малюка.

Третій рік життя - період інтенсивного психічного роз¬витку. Якщо раніше дитина не мислила себе окремо від звичних умов, відчувала себе злитою з оточуючими, називала себе ім'ям, говорила про себе в третій особі, то в трирічному віці це злиття дитини з оточенням несподівано зникає. Особистість вступає у той період, коли потреба в утвердженні та завоюванні своєї самостійності призводить до цілої низки конфліктів. Передусім це протиставлення себе оточуючим, яке здебільшого має негативний характер. Найчастіше дитина не має на меті нічого поганого - вона лише бажає випробувати власну незалежність, відчути власне існування.

Розвиток самосвідомості після трьох років відбувається в на¬прямку дедалі більшого самоствердження особистості дитини, відбувається подальше накопичення пізнавального, афек¬тивного та вольового досвіду, що відбивається на дифе¬ренціації самооцінок і зростанні їхньої адекватності.