Особливості виховання творчого мислення дітей молодшого шкільного віку. Методика викладання психології у дітей молодшого шкільного віку
4. Визначити тактику взаємодії шкільного з дітьми молодших класів.
5. Навчити дітей молодшого шкільного віку застосовувати "програму розвитку тимчасової перспективи і здатності до цілепокладання".
3. Ключові слова і понятійний апарат
Л.С. Вигодський розглядав вік як відносно замкнутий період розвитку, значення якого визначається його місцем у загальному циклі розвитку й у якому загальні закони розвитку знаходять усякий раз якісно своєрідне вираження. Вікові особливості існують як найбільш типові, найбільш характерні загальні особливості віку, що вказують на загальні напрямки розвитку. Той або інший віковий період є синзетивним до розвитку визначених психічних процесів і властивостей, психологічних якостей особистості, а тому і до визначеного типу впливів. Тому дитина на кожному віковому етапі має потребу в особливому до себе підході.
Кожен віковий період стабільний або критичний є перехідним, що підготовляє людину до переходу на більш високу ступінь. Складність вікового етапу полягає в тому, що він містить у собі психологічні навички сьогоднішнього дня, ціннісний зміст яких багато в чому визначається потребами дня завтрашнього.
Саме повноцінний розвиток кожного вікового періоду підготує його до переходу на наступну вікову ступінь, дозволить сформуватися необхідним для цього психологічним новоутворенням.
Молодший шкільний вік - стрімко перебігаючий процес переходу людини з віку дошкільняти у шкільний вік, виходу на якісно нову соціальну позицію, в якій реально формується його свідоме відношення до себе, як до члена суспільства. Підліток прагне відігравати конкретну соціальну роль не тільки серед однолітків, а й серед старших.
Ціль — уявний результат діяльності окремої людини. Зміст цілі визначає засоби її досягнення. Цілі можуть бути віддаленими, близькими, ситуативними, альтруїстичними або егоїстичними. Значимі цілі спонукують, мобілізують, спрямовують волю і поведінку людини. Особистість ставить перед собою ціль на основі потреб, інтересів або задач, які висувають інші люди, суспільні і соціальні вимоги.
В цілепокладанні важливу роль відіграє мислення, уява, емоції, почуття, мотиви поведінки.
3. Концептуальні положення теми
Дитячий практичний психолог, працює в школі, має справу з дітьми різного віку: з молодшими школярами, підлітками, старшокласниками.
При цьому він бачить вік у динаміці. Допомогти переходу з однієї ступені на іншу більш вигідну - одна з задач шкільного психолога.
Багатогранний інтелектуальний і особистісний розвиток учнів вимагає створення оптимальних психологічних і педагогічних умов, що забезпечують повноцінне переживання дітьми кожного вікового періоду і тим самим сприяють реалізації їхніх індивідуальних творчих потенцій.В основі найбільш сприятливих психолого-педагогічних умов лежить реалізація в роботі з дітьми усіх вікових категорій принципу "Зони найближчого розвитку" (Л.С. Вигодський). Використання цього принципу в розробці психолого-педагогічних програм дозволяє проектувати той рівень розвитку, котрий школяр може досягти найближчим часом.
"Зона найближчого розвитку" молодшого шкільного віку і старшокласників припускає співробітництво з дорослими в просторі проблем самосвідомості, особистісної самоорганізації і саморегуляції, інтелектуальної й особистісної рефлексії. Саме в цей період формуються моральні цінності, життєві перспективи, відбувається усвідомлення самого себе, своїх можливостей, здатності, інтересів, прагнення відчути себе і стати дорослим, тяга до спілкування з однолітками, в середині якого формуються загальні погляди на життя, на відношення між людьми, на своє майбутнє, іншими словами - формуються особистісні сенси життя.
Для того, щоб ці якості розвивалися, вони повинні бути "закладені", виховані. Розвиток не походить з чогось, новоутворення не виникають самі по собі, вони є підсумком власного досвіду дитини, отриманого нею у результаті активної участі у виконанні найрізноманітніших форм суспільне корисної діяльності: навчальної, спортивної, художньої і т.п. При цьому школярі вступають у визначені відносини з однолітками і дорослими, що формує в них здатність будувати спілкування з оточуючими в залежності від різних задач і вимог життя, орієнтуватися в особистих особливостях і якостях людей, свідомо підкорятися нормам, прийнятим у колективі.