Особливості виховання творчого мислення дітей молодшого шкільного віку. Методика викладання психології у дітей молодшого шкільного віку

1. Організувати спостереження. Молодші школярі "дивляться", але "не бачуть". Потрібно акцентувати увагу дітей на суттєвому, новому, тому, що робить роботу оригінальною.

2. Стимулювати творчу уяву. Діти 6-9 років яскраво сприймають світ, для них характерна особлива емоційність уяви. Потрібно допомогти зрозуміти побачене, почуте, пережите, допомогти віднайти зв'язки, відношення між явищами та предметами, і тим самим закласти основи творчого мислення.

3. Розвинути потребу творчості. Створити атмосферу престижності творчого процесу. Варто використати притаманну дітям цього віку імпульсивність та спрямувати її на творчість: запропонувати придумати риму, загадку, казку, самостійно віднайти що-небудь цікаве у природі тощо.

4. Підтримувати позитивні емоції. Відомо, що діти молодшого шкільного віку сильно цінують думку дорослих, радіють власним і чужим успіхам. Тому завдання педагога - дозволити дитині отримати почуття задоволення від власних досягнень, від власної творчої праці.5. Виховувати вольові риси характеру. У творчому процесі, а зокрема у творчому мисленні, важливу роль відіграють такі вольові риси характеру як самостійність, сміливість, наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, здатність піти на ризик. За словами відомого педагога А. С. Макаренко: "відмова від ризику означає відмову від творчості". Одним з ефективних засобів виховання вольових рис характеру можуть бути різноманітні ігри.

6. Будь-який вид діяльності повинен містити елементи творчості. Для того, щоб здатність до творчого мислення не залишалася лише в пасивному стані, щоб отримати певні результати, потрібен постійний стимул, двигун, котрий буде активізувати творчість. Таким двигуном можуть стати гуртки, конкурси, олімпіади, змагання тощо.

Виховання успіхом

Успіх чи то в роботі, чи то в навчанні приносить радість, задоволення, спонукає до подальших досягнень. Виховувати учнів потрібно успіхом. Ніколи не зловживати докорами зауваженнями, двійками, а навпаки - підтримувати невстигаючого, хвалити за кожний, навіть незначний крок вперед. Важливу роль успіху підкреслював свого часу А. Сухомлинський: "Є успіх - є бажання навчатися. Це особливо важливо на першому етапі навчання - у початковій школі, коли дитина ще не вміє долати труднощі, де невдача стає справжнім горем". Боротися за успіх у навчанні - означає вчити дітей вчитися, виховувати організованість, самостійність, відповідальність, дисциплінованість.

Завдання батьків

Успіх у навчанні неможливий без розуміння та співпраці вчителів та учнів, батьків та дітей, вчителів та батьків.

У початкових класах для успішного навчання дитини обов'язковим є постійний контроль з боку батьків. По-перше слід виховувати в дитини організованість. Організувати розпорядок дня дитини і допомогти їй його дотримуватися. У дитини повинні бути щоденні домашні обов'язки. Абсолютно необхідно, щоб до розпорядку дня було внесено щоденне читання.

Коментоване управління

Справжній урок - це урок , на якому на все вистачає часу. Але найбільше часу забирають невстигаючи учні. З них доводиться витягувати слово за словом, спонукати "ну", "далі". Тому потрібно, щоб діти навчилися говорити вголос, коментувати кожну свою дію, що дозволяє включити в роботу кожного. Слід налагодити зворотній зв'язок, коли кожне питання вчителя викликає активну реакцію учнів — відповідь. Коментоване управління, поєднуючи разом три дії (думаю, говорю, записую), дозволяє зробити навчання більш свідомим і одночасно дозволяє вчителю контролювати рівень знань учнів, вчасно помітити нерозуміння. У дитини, яка навчилася мислити вголос, виникає потреба думати, доводити, розмірковувати і при самостійній роботі, коли говорити вголос вже не потрібно.

Опорні схеми

Суттєві ускладнення виникають у дітей при переході від яскравої та зрозумілої наочності до більш складного матеріалу, коли, базуючись на засвоєних знаннях, потрібно будувати власні роздуми. Більшість дітей не може ні швидко зрозуміти, ні швидко запам'ятати новий матеріал. Це зумовлює пасивність у роботі. Втягнути в роботу кожного учня, зробити знання даної теми стійкими - в цьому і допомагають опорні схеми. Опорні схеми - це, оформлені у вигляді таблиць, карток, креслень і малюнків, висновки, які народжуються під час пояснення. Від традиційних наочностей вони відрізняються тим, що стають опорою думки, опорою дії. Дивлячись на ці схеми, учні формують свою відповідь. В результаті правила запам'ятовуються дуже свідомо, міцно та майже без зусиль.