Ґендерна соціалізація та становлення ґендерної ідентичності

Зокрема, педагогіка є високофемінізованою професійною галуззю, що здатна спричинити дисгармонійний розвиток ґендерних ролей дітей. Вчитель - це, безумовно, зараз не найпрестижніша професія; її часто обирають не за покликанням. А вчитель-невдаха, який не зумів знайти себе в іншій сфері, навряд чи здатний виховати успішних чоловіків і жінок. Ще однією проблемою школи є її традиційно авторитарний характер: учителями часто стають люди, які мають підвищену потребу домінувати, підкорювати інших. Це також не може не позначитись на ґендерному розвиткові дівчаток та хлопчиків.

Проблеми та суперечності ґендерного розвитку й ґендерної соціалізації є причиною багатьох ґендерних дисгармоній. Ми вже згадували про ґендерно-рольові конфлікти, які є досить серйозними соціальними, соціально-психологічними та психотерапевтичними проблемами, пов'язаними не лише з особистісною та соціальною самореалізацією чоловіків і жінок, а й з соціальною та психологічною підтримкою сім'ї, з вихованням дітей і самореалізацією підростаючого покоління, з психологічним здоров'ям нації в загалом. Потрібна система заходів для їх розв'язання: розвиток ґендерної освіти, підвищення ґендерно-рольової компетентності жінок і чоловіків тощо. Крім ґендерно-рольового конфлікту, який так чи інакше наявний в усіх інших формах ґендерно-рольових дисгармоній, є багато психологічних проблем, пов'язаних з труднощами та порушеннями ґендерного розвитку людини. Серед різних видів ґендерно-рольових дисгармоній, слід назвати ґендерно-рольовий інфантилізм та ґендерно-рольову недостатність.Ґендерно-рольовий інфантилізм - це невідповідність ґендерної ролі віковій стадії ґендерного розвитку, заміна або компенсація одних ролей іншими, що відповідають більш ранньому періоду життя. Це проявляється в переважанні дитячих форм ґендерно-рольової поведінки, наприклад: в сфері сімейних ролей роль "чоловіка" (чи "жінки") заміщається роллю "дитини". Ґендерно-рольова недостатність проявляється в двох основних формах - ґендерно-рольовий дефіцит та атрофія ґендерної ролі. Ґендерно-рольовий дефіцит - це затримка ґендерно-рольового розвитку, блокування важливих потреб у рольовому розвиткові, внаслідок чого ґендерна роль не формується, або розвивається частково. Рольовий дефіцит може розвиватись тоді, коли ґендерні ролі прямо чи ні заборонялися в дитинстві, не заохочувалися, або наражалися на негативну оцінку значущого соціального оточення. Наприклад: внаслідок того, що в дівчинки не підтримувалися прояви чуттєвої жіночності, в неї не розвинулась роль "коханки". Атрофія ґендерної ролі - це втрата роллю її функціональних особливостей, скорочення сфер застосування в результаті обмеження рольової поведінки, тривалого перебування ґендерної ролі в латентному вигляді тощо. Атрофія ролі виникає тоді, коли внаслідок соціальних причин виконання ґендерних ролей унеможливлюється. Скажімо, після тривалого ув'язнення людина частково чи повністю може втратити таку ґендерну роль, як "шлюбний партнер".

Ґендерно-рольова ідентичність та ґендерно-рольова поведінка особистості може виходити за межі суспільних, статистичних, а часом і клінічних норм. Можна говорити про такі порушення в сфері статевих та ґендерних ролей, як статеві девіації чи статеві дисгармонії. Статеві девіації - це відхилення від нормативів статевих та ґендерних ролей. Девіації статевих і ґендерних ролей можуть бути як позитивними, так і негативними. Зміни характеру ґендерних ролей, коли форми поведінки чоловіка та жінки, що були неприпустимими на попередніх історичних етапах, але вважаються традиційними на теперішньому, можна віднести до прогресивних. Інші девіації, не прогресивного характеру, розглядаються як дисгармонійні, інколи навіть як патологічні, хоча межі їх прийнятності суспільною думкою не залишаються сталими і змінюються в бік більшої терпимості.

Рольові девіації можна проілюструвати прикладами так званої інверсії статевих та ґендерних ролей, тобто зміною компонентів чоловічих та жіночих ролей на протилежні, заміна одних іншими - повною (транссексуалізм) і частковою (гомосексуалізм і трансвестизм). Гомосексуалізм вважається одним з найпоширеніших випадків таких девіацій. Він проявляється як інверсія спрямованості статевих почуттів, зміна об'єкта цих почуттів (замість представника протилежної статі об'єктом почуття стає людина тієї ж самої статі). Гомосексуалізм, як правило, не призводить до глибинних змін статевої ідентичності, тобто чоловіки продовжують усвідомлювати себе чоловіками, а жінки - жінками. Проте це вважається відхиленням від традиційних статево-рольових норм, хоча в цьому питанні немає цілковитої одностайності, є думки, згідно яких гомосексуалізм слід вважати варіантом норми. Такі погляди поширюються на заході, що відбилося в психотерапевтичних нормах, згідно з якими психолог не має права розглядати гомосексуальність клієнта як патологію і намагатись "вилікувати" його, якщо на це немає прямого запиту. Сучасна наука ще не знайшла пояснення природи і походження гомосексуалізму. Існують думки, що крім глибинних психологічних причин є соціальні та соціально-психологічні, наприклад, хронічні конфлікти з особами протилежної статі, труднощі ґендерної самореалізації, розчарування в коханні, зрада, а інколи навіть приклад однолітків, своєрідна форма соціального протесту проти стереотипів суспільства, навіть мода. Існують гіпотези про те, що на виникнення гомосексуалізму може впливати ранній сексуальний досвід, наприклад, якщо хлопчик зазнав сексуального насилля з боку дорослого чоловіка.Трансвестизм та транссексуалізм - це такі види ґендерно-рольових дисгармоній, які безпосередньо стосуються зміни статевої та ґендерної ідентичності. Вони не обов'язково пов'язані з функціональними та органічними розладами статевої сфери. Трансвестизм - це легша форма порушення ґендерної ідентичності, що проявляється в прагненні грати роль протилежної статі, потребі перевдягатися, використовувати ім'я та запозичувати інші рольові атрибути протилежної статі, хоча це не супроводжується повним усвідомленням себе особою протилежної статі. Трансвестизм не слід плутати з проявами фемінності чоловіків чи маскулінності жінок, хоча трансвестити часто відповідають таким характеристикам. Існують перехідні, недевіантні прояви часткового запозичення ґендерних ролей, які не призводять до значної ґендерно-рольової інверсії. Вони часто бувають наслідками відповідного статевого та ґендерного виховання, особливо у випадках, коли, наприклад, батьки хотіли мати хлопчика, а народилася дівчинка, чи навпаки. Такі прояви можна спостерігати при виборі професії, коли жінки свідомо обирають професійну діяльність, яка традиційно вважається чоловічою, й навпаки.