Ґендерна соціалізація та становлення ґендерної ідентичності

У процесі такої ґендерної соціалізації здійснюється певна деформація розвитку особистості, оскільки одні сторони особистості (що відповідають ґендерним стереотипам) заохочуються і підсилюються, а інші (що таким стереотипам суперечать) - навпаки, забороняються та затримуються в розвитку. Починаючи з раннього дитинства дівчаток і хлопчиків примушують діяти за певним сценарієм, що пов'язано не лише з розвитком відповідних фемінних чи маскулінних рис, а й з життєвими виборами. Згідно них чоловіки й жінки обирають форми життєвого шляху, що відповідають ґендерним стереотипам, а не особистісним потенціям, покликанню тощо.

Оскільки відбувається певний перекіс в особистісному розвитку, то риси маскулінності та фемінності, яких недостає людини, вона шукає в іншому. Наприклад, багато людей переживає почуття неповноцінності та дискомфорту без партнера протилежної статі. Щоб подолати їх, людина прагне будь що знайти такого партнера, потрапивши в ситуацію психологічної залежності від нього. Це більше характерне для жінок, яким системою суспільних стереотипів у більшості культур приписується позиція підкорення, що зумовлює чимало проблем у шлюбі, описаних, зокрема, у відомій книзі Р. Норвуда "Жінки, що кохають занадто сильно" [15]. Ще в ранньому дитинстві в людини можуть формуватися типові чоловічі та жіночі життєві сценарії, в яких закладається не лише ґендерна нерівність і суперництво між статями, а й значна частина потенційних конфліктів, протиріч та інших проблем, що характерні для сімейного життя, системи виховання дітей тощо.Досить суттєвими характеристиками особистості, що тісно пов'язані з ідентичністю і визначають ґендерні особливості особистості, виступають такі ознаки мужності чи жіночності, як фемінність і маскулінність. Маскулінність та фемінність - це системи властивостей особистості, що традиційно вважаються чоловічими чи жіночими. Це такі особливості людини (насамперед - психологічні), які визначають відповідність власній психологічній статі, ґендерно-рольовим нормам та стереотипам, типовим для чоловіків та жінок формам поведінки, стилям життя, способам самореалізації, вибору відповідних цінностей, установок тощо.

Типовими маскулінними якостями вважаються інтелект, раціональність, незалежність, активність, сила (як фізична, так і психологічна, чи сила характеру), авторитарність, агресивність, стриманість в емоційних проявах, схильність до ризику, здатність до досягнень. Типовими фемінними якостями вважаються емоційність, м'якість, слабкість, турботливість, практичність, консервативність, інтуїтивність, реалістичність, комунікативність, сензитивність, эмпатійність. Для жінки важливо, щоб її зрозуміли, їй необхідно, щоб хтось розділив її почуття, висловив своє відношення до неї, психологічні стосунки для жінки важливіші, ніж результат діяльності. Для чоловіка важливо вважатися компетентним, бути визнаним, йому треба досягнення своїх цілей, результат розв'язання задачі важливіший за систему стосунків, які супроводжують процес розв'язання. Згідно суспільних стереотипів, які значною мірою визначають особливості соціальної поведінки людини, для чоловіка нормативною і бажаною вважається виражена маскулінність. Для сучасної жінки, навпаки, надмірна фемінність не такою мірою нормативна й бажана, як маскулінність - для чоловіка.

Слід наголосити, що типові риси фемінності та маскулінності - це насамперед суспільно закріплені норми, стереотипи, а не результат об'єктивних природних відмінностей між статями. У певних випадках ці риси дійсно відображають середньостатистичні відмінності чоловіків і жінок. Але часто вони є результатом виховання, коли психологічні відмінності формуються під тиском стереотипів, що нав'язуються людині суспільством. А буває й так, що традиційні риси фемінності та маскулінності суперечать справжній природі людей. Так, донедавна вважалося, що жінки мають емоційнішу вдачу, а чоловіки схильніші до логічного мислення.

Сучасні дослідження нейрофізіології стверджують, що у жінок у середньому розвинутішою є ліва (логічна) півкуля мозку, а в чоловіків - права (емоційна) [5, с. 5-6]. Зокрема, більшість дослідників у галузі диференціальної психології погоджуються, що у дівчаток розвиненіші мовні здібності (що пов'язані з лівою півкулею), ніж у хлопчиків. Проте, історія свідчить, що більшість письменників у всі часи й епохи були чоловіками. Жінки й чоловіки дійсно мають відмінності, які, проте, не завжди збігаються з суспільними стереотипами і які, тим більше, не мають нічого спільного з нерівноправністю статей, яка має суто соціальне та класове коріння. В дійсності, реальні ґендерні відмінності - це результат сплаву природних відмінностей і виховання, що певним чином підганяє природу людини під стандарти, що склалися в тій чи іншій культурно-історичній спільноті.

Традиційні риси маскулінності притаманні не лише чоловікам, так само як фемінність - не є тільки жіночою характеристикою. Практично кожна фемінна чи маскулінна якість може траплятись як у чоловіків, так і в жінок. В житті сучасного суспільства трапляється чимало фемінних чоловіків і маскулінних жінок (тут йдеться переважно про психологічні характеристики). Останніми роками спостерігається загальна тенденція певної фемінізації чоловічої поведінки й маскулінізація жіночої, що позначається на таких сферах, як вибір професії, одяг тощо.Тривалий час вважалося, що маскулінність і фемінність - це протилежні полюси однієї шкали, тобто висока маскулінність розглядається як низька фемінність (і навпаки). В сучасних психологічних концепціях статі та статево-рольової поведінки ці властивості розглядаються, як відносно незалежні один від одного конструкти. Можливий одночасно високий розвиток обох характеристик, або одночасно низький рівень цих ґендерно-рольових проявів. Обидва конструкти визначаються радше соціально, ніж біологічно (тобто більше стосуються ґендерних, ніж до статевих ролей), і можуть вимірюватися окремими шкалами. Поєднання високого розвитку фемінності та маскулінності в одній людині (незалежно від її статі) дістало назву андрогінність. У психології особистості андрогінія розглядається як особистісна характеристика, не пов'язана з порушеннями статевого розвитку, статевої та ґендерної ідентичності або статево-рольової орієнтації. Розвинута андрогінія в людини, незалежно від її статі, передбачає багатий арсенал і гнучкість її ґендерно-рольової поведінки, високі соціально-адаптивні здібності та інші важливі якості. Наприклад, помічено, що обдарованим людям часто властива висока андрогінія. Крім того, вона може знімати обмеженість чоловічих і жіночих ґендерних ролей, знижувати внутрішні конфлікти, пов'язані з неприйняттям своєї другої сутності. Андрогінна модель статевих і ґендерних ролей має перевагу перед іншими моделями, хоча й вона не досконала. Так О. С. Кочарян доводить, що вона має вікові та клінічні обмеження, наприклад не діє для хлопчиків і дівчаток до 15-16 років, а фактично формується в пізніші вікові періоди [13].