Становлення психіки в процесі антропогенезу
в праці і пристосованим для впливу на предмети, рука здатна до активного дотику. Тому рука дає нам коштовні знання про істотні властивості предметів матеріального світу.
Таким чином, людська рука набула здатності до найрізноманітніших функцій, зовсім не властивих кінцівкам предка людини. Саме тому Ф. Энгельс говорив про руку не тільки як про орган праці, але і як про продукт праці.
Розвиток руки йшов у взаємозв'язку з розвитком всього організму. Спеціалізація руки як органа праці сприяла розвитку прямоходіння.
Дії працюючих рук постійно контролювалися зором. У процесі пізнання світу, у процесі трудової діяльності між органами зору і дотику утвориться безліч зв'язків, у результаті яких змінюється ефект дії подразника — він більш глибоко, більш адекватно зізнається людиною.
Особливо великий вплив функціонування руки зробило на розвиток мозку. У руки як розвивається спеціалізованого органа повинне було формуватися і представництво в головному мозку. Це послужило причиною не тільки збільшення маси мозку, але й ускладнення його структури.
Відмінність людини від тварин полягає в її здатності створювати і зберігати знаряддя. Тварина створює знаряддя в конкретній ситуації. Поза конкретною ситуацією тварина ніколи не виділяє знаряддя як знаряддя, не зберігає його про запас. Як тільки знаряддя зіграло свою роль у даній ситуації, воно відразу перестає існувати для мавпи як знаряддя. Так, якщо мавпа тільки що користувалася ціпком як знаряддям для підтягування плоду, то через якийсь час тварина може згризти його чи спокійно дивитися, як це зробить інша мавпа. Таким чином, тварини не живуть у світі постійних речей. Предмет здобуває визначене значення лише в конкретної ситуації, у процесі діяльності.
На відміну від тварин людина створює знаряддя за заздалегідь продуманим планом, використовує їх за призначенням і зберігає. Людина живе у світі постійних речей. Людина користується знаряддями спільно з іншими людьми, вона запозичує досвід використання знаряддя в одних і передає його іншим людям.
Виникнення і розвиток праці привели до незрівнянно більш успішного задоволення потреб людини в їжі, у притулку й ін. Однак суспільні відносини людей якісно змінили біологічні потреби і породили нові, власне людські, потреби. Розвиток предметів праці породив потребу в предметах праці.
Фактором, що впливає на перетворення мавпи в людину, стада— у суспільство, була трудова діяльність, тобто така діяльність, що здійснюється людьми при спільному виготовленні і використанні знарядь. Трудова діяльність впливала на розвиток суспільних відносин, суспільства.
Інстинктивне спілкування предків людини усередині стада поступово замінялося спілкуванням на основі «виробничої» діяльності. Зміна відносин між членами співтовариства — спільна діяльність, взаємний обмін продуктами діяльності — сприяє перетворенню стада в суспільство. Таким чином, причиною перетворення на людей твариноподібних предків людини є виникнення праці й утворення людського суспільства.
У праці розвивалася і свідомість людини — найвища в еволюційному ряді форма відображення, для якої характерне виділення об'єктивних стійких властивостей предметної діяльності і яке здійснюється на цій основі перетворення навколишньої реальності.Виготовлення, використання і збереження знарядь про запас — усі ці дії приводять до більшої незалежності від безпосереднього впливу середовища. Від покоління до покоління знаряддя древніх людей здобувають усе більш складний характер— починаючи від удало підібраних осколків каменів з гострими краями і кінчаючи спеціалізованими, зробленими колективно знаряддями. За такими знаряддями закріплюються постійні операції: колоти, різати, рубати. Саме в зв'язку з цим виникає якісна відмінність середовища людини від середовища тварини. Як уже було сказано, тварина живе у світі випадкових речей, людина ж створює собі світ постійних предметів. Створені людьми знаряддя є матеріальними носіями операцій, дій і діяльності попередніх поколінь. Через знаряддя одне покоління передає свій досвід іншому у виді операцій, дій, діяльності.
Проте процес виготовлення і вдосконалення знарядь сам по собі ще не є відмітною ознакою — критерієм людини. Істотнішу роль у станов¬ленні людини відіграє виокремлення кола осіб, які спеціально займаються виготовленням знарядь. Так виникає розподіл праці, за якого її учасники виконують різні, хоча й взаємопов'язані функції При цьому сама праця набуває вигляду спільної, виконуваної принаймні вдвох, діяльності. Є припущення, що при розподілі праці від самого початку враховували ста¬теву приналежність первісної людини: чоловіки полювали, застосовуючи для цього гострі наконечники, а жінки підтримували вогонь та обробляли туші за допомогою скребел. За іншою теорією, розподіл праці бере початок в домінуванні як принципі організації первісної спільності.