Суверенітет держави. Зв'язок суверенітету держави з народним суверенітетом

- право на екологічну безпеку та ін.

Отже, суверенітет нації, її повновладдя означає володіння ре¬альною можливістю визначати характер свого національного життя, самостійно вирішувати питання, що стосуються розвитку національної свободи і національних потреб, право на повагу національної честі і гідності, розвиток культури, мови, звичаїв, традицій, створення національних установ. Повновладдя однієї нації неможливо без дотримання суверенітету інших націй і на¬родностей, без поважного ставлення до їх національних потреб і прав.

Український народ політично самовизначився, створивши самостійну незалежну державу. Держава Україна сприяє консо¬лідації і розвитку української нації, збереженню історичної па¬м'яті, традицій і культури, враховує етнічну, культурну, мовну і релігійну самобутність її корінних народів і національних мен¬шин. Конституція України визначила українську мову держав¬ною мовою, наголосивши, що держава забезпечує всебічний роз¬виток як української мови у всіх сферах суспільного життя, так і вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин (ст. 10).

Яким є співвідношення суверенітету держави і суверенітету нації в багатонаціональних державах?

У багатонаціональній державі її суверенітет не може бути су¬веренітетом однієї нації як етносоціальної спільноти. Він міс¬тить у собі обов'язки відносно інших націй, які є сучасниками «титульної» нації, існують паралельно з нею.

Державний суверенітет, здійснюваний багатонаціональною державою, має гарантувати суверенітет кожній із націй, що об'¬єдналися. Якщо нація здійснила своє право на політичне само¬визначення шляхом об'єднання в союзну державу (федерацію), суверенітет кожної з націй, що об'єдналися, досягається шля¬хом забезпечення суверенних прав суб'єктів союзу, які поступили¬ся частиною своїх прав багатонаціональній державі (наприклад, охороною спільних державних кордонів, здійсненням спільної фінансової, податкової і оборонної політики).

Головне полягає у тому, щоб нація, яка складає більшість у країні і дала назву державі, не використовувала свою перевагу для обмеження прав представників іншої нації. Протиправною і недо¬пустимою є будь-яка національна дискримінація або прагнення однієї нації підкорити іншу.

Відповідно до Статуту ООН будь-яке державне утворення повинно поважати права нації на самовизначення і забезпечити гарантії даного права. Проте право на самовизначення не тотожне праву на державний суверенітет. Не можна ставити знак рівно¬сті між правом народів на самовизначення і правом на відокре¬млення, на входження до складу тієї чи іншої держави, а також вихід із складу держави. Національний суверенітет не обов'язково припускає державний суверенітет. Самовизначення може мати форму культурної автономії, тобто розвиток національної мови, викладання рідною мовою, відновлення і розвиток власної культури, мистецтва тощо. Якщо всі народи, що входять до багато¬національної держави, домагатимуться права створення само¬стійної держави (державного суверенітету), то світ буде утягнуто

в хаос.

Державний, народний і національний суверенітети є взаємо¬залежними в демократичній державі.

Україна як суверенна демократична держава втілює в собі суверенітет держави, суверенітет нації та суверенітет народу. Реалізація в Україні права на політичне самовизначення, аж до відокремлення (вищий щабель національного суверенітету, що призводить до встановлення державного суверенітету), є об'єк¬тивно закономірним процесом.[1] Термін суверенітет (фр. - верховна влада) стосовно держави вперше вжи¬тий Жаном Боденом (Франція, XVI ст.).

[2] Юрисдикція (лат jurisdictio - суд, судочинство) - обсяг правомочностей відповідних державних органів (суду, арбітражного суду, адміністративних органів та ін.) вирішувати спори про право і справи про правопорушення, зокрема оцінювати дії особи з погляду правомірності і застосовувати юри¬дичні санкції до правопорушників.

[3] Нація (в юридичному відношенні) рівнозначна терміну «народ». У термін «на¬ція» вкладається і значення громадянства. Нація - громадяни держави різ¬них національностей, об'єднані схожістю у вирішенні істотних політичних і психологічних проблем. Ця схожість виникає внаслідок проживання на одній території і тривалого спілкування один з одним. Нація (в етнічному відношенні) - етносоціальна спільнота, в якої сформувалося самоусвідом¬лення своєї ідентичності (спільність історичної долі, психології і характеру, схильність до національних, матеріальних і духовних цінностей, тощо), а також територіально-мовна і господарсько-економічна єдність. Населення - сукупність фізичних осіб, незалежно від їх національності і громадянства. шо законно проживають на території конкретної держави.