Суверенітет держави. Зв'язок суверенітету держави з народним суверенітетом

право формувати державні органи;

право визначати свою атрибутику (символіку та ін.);

право встановлювати податки;

право призначати своїх представників в інших державах і міжнародних організаціях;

право вступати до міждержавних союзів та ін.

Проте держава не має права робити все, що вважає за необ¬хідне, щодо інших держав. Проти таких дій застерігає міжнарод¬не право. Державам, наприклад, забороняється застосовувати силу проти інших держав, за винятком самооборони або уповнова¬ження з боку Ради Безпеки ООН. Іншим обмеженням свободи дій держави є юридичний обов'язок виконувати укладені нею договори. Так, члени Європейського Союзу уклали між собою договір, відповідно до якого велика частина 'їх економічного життя підлягає керівництву з боку Союзу. Крім того, Європейський Союз має власну систему права і свій власний суд, який вихо¬дить із принципу, що у разі виникнення суперечностей між за¬конами Союзу і законами держави-учасниці пріоритет належить законам Союзу. Попри ці обмеження, члени Європейського Со¬юзу залишаються суверенними державами.

Слід відрізняти суверенітет держави від суверенітету народу і суверенітету нації.

Суверенітет народу (народ - громадяни всіх національнос¬тей, що мешкають на території даної країни) означає верховен¬ство народу як джерела і носія влади, його право самому вирі¬шувати свою долю, безпосередньо або через представницькі ор¬гани брати участь у формуванні напрямку політики своєї держави, складу її органів, контролювати діяльність державної влади.

Суверенітет народу, закріплений у конституції, - якісна ха¬рактеристика демократії, демократичного режиму в державі. У ст. 5 Конституції України записано: «Носієм суверенітету і єди¬ним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місце¬вого самоврядування».

Яким є співвідношення суверенітету держави і суверенітету народу?Суверенітет держави не обов'язково припускає суверенітет народу. Суверенітет держави може поєднуватися з відсутністю суверенітету народу, з наявністю тоталітарного режиму, деспо¬тії. Як правило (але не завжди), відсутність зовнішнього сувере¬нітету держави спричиняє втрату суверенітету народу як внут¬рішньої свободи його політичного стану. У демократичній дер¬жаві джерелом і основою співробітництва усіх влад є установча влада народу. Тут суверенітет народу є джерелом державного су¬веренітету.

Суверенітет нації[3] означає повновладдя нації, яке реалізується через її основні права. Основні права нації - гарантована зако¬ном міра свободи (можливості) нації, яка відповідно до досягну¬того рівня еволюції людства спроможна забезпечити її існуван¬ня і розвиток. Міра свободи закріплена у вигляді міжнародного стандарту як загальна і рівна для всіх націй.

Основні права нації:

- право на існування і вільний розвиток, володіння реаль¬ною можливістю визначати характер свого національного жит¬тя, включаючи спроможність реалізувати право на політичне самовизначення (державна самоорганізація - аж до створення самостійної держави);

- право на вільний розвиток національних потреб - еконо¬мічних і соціальних;

- право на духовно-культурний розвиток, повага національ¬ної честі і гідності, розвиток національної мови, звичаїв, тра¬дицій;

- право розпоряджатися природними і матеріальними ре¬сурсами на своїй території;

- право на мирне співіснування з іншими народами та наці¬ями;