Шляхи розвязання політичних конфліктів

потенційно¬го конфлікту (наявність конфліктної ситуації);

переходу по¬тенційного конфлікту в реальний (усвідомлення зазіхання на свої інтереси);

конфліктних дій;

розв'язання конфлікту.

Конфліктна ситуація не завжди переростає в конфлікт, але за початком конфлікту наступає його ескалація до кульмі¬наційних точок, а потім - спад і завершення. Конфліктові притаманний феномен багатомірності, оскільки завершення од¬ного конфлікту може спричинити інший конфлікт, до того ж в іншій сфері. Досить часто після завершення конфлікту вини¬кає ще один етап - постконфліктний синдром, який характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно кон¬фліктували. Постконфліктний синдром у разі загострення може започаткувати новий конфлікт. Це ми спостерігаємо на при¬кладах перманентного близькосхідного конфлікту, конфліктів у Північній Ірландії, Іспанії та ін. Завершення конфлікту може бути згруповане за ступенем розв'язання - як повне або час¬ткове вирішення та за характером наслідків - у вигляді успі¬ху, компромісу, виходу з компромісу, поразки.

Французький політолог Б. Гурней зазначив, що у світі існує лише одне місце, де нема конфліктів, - кладовище.

Основні способи врегулювання конфліктних ситуаційВивчаючи конфлікти, слід брати до уваги чинник зростан¬ня великої практичної потреби в конфліктологічних підходах. Сучасний період розвитку нашого суспільства характеризу¬ється значним посиленням напруженості, зростанням проти¬річ, виникненням численних конфліктів у різних сферах сус¬пільного життя. Одначе більшість суб'єктів управління - дер¬жавних, суспільно-політичних, професійних організацій вияв¬ляють слабке розуміння внутрішніх причин того, що відбува¬ється, неспроможність адекватно реагувати на вибухонебез¬печні процеси. Досить часто це є наслідком відсутності при¬кладних методик моніторингу конфлікту, експертизи та оптимізації останнього.

Сучасні дослідження звертають увагу на недостатньо роз¬роблену проблему, пов'язану з регулюванням конфліктів та управлінням ними, співвідношенням суперництва і співробіт¬ництва. На часі перехід української конфліктології від загаль¬нотеоретичних досліджень та аналізу фундаментальних кате¬горій до прикладних аспектів, від пояснювальних функцій до конструктивних. В основі їх мають бути такі поняття, як регу¬лювання та управління соціальними конфліктами, конфлікт¬ний моніторинг і конфліктний менеджмент. Дослідники В. Кремень, О. Чумиков, В. Бекешкіна, В. Небоженко, М. Пірен, Е. Сте-панов, К. Боулдінг та ін. розглядають конфлікт як динамічний тип соціальних відносин, пов'язаних із потенційно можливим чи реальним зіткненням суб'єктів на ґрунті тих чи інших су¬перечливо усвідомлених переваг інтересів чи цінностей, які постійно присутні та не піддаються повному усуненню.

За нинішнього соціально-політичного розвитку України варто звернути особливу увагу на дослідження проблеми конфліктів у системі соціально-політичних процесів. Необхідність цього пов'язана з досить слабким знанням закономірностей виникнення, перебігу та врегулювання конфліктів за таких специфічних обставин, як перехідний період. Цю проблему не вивчено не лише у вітчизняній, а й у світовій науці.

Якщо з позицій конфліктології аналізувати таке маловивчене явище суспільного життя як перехідний період, що є тран¬сформацією соціальної системи з ригідного (жорсткого) стану в гнучкий (плюралістичний), впадають в око його своєрідні особ¬ливості:

1) всі найважливіші сфери суспільного життя пронизує всеохопний політичний конфлікт, а тому політологічний аналіз соціальних колізій у багатьох випадках набуває вирішального

значення;

2) якщо за умов стабільності соціально-політичний кон¬флікт має переважно горизонтальний характер (боротьба в рамках режиму), то в перехідний період - вертикальний (бо¬ротьба за режим).

Сучасні дослідники на прикладах подій у колишньому СРСР, а потім в Україні та деяких інших державах СНД вже досліджують у політико-конфліктологічній площині проблеми балансу гілок влади, довіри до влади, вітчизняної багато¬партійності, політико-економічні колізії в державному і при¬ватному секторах економіки, .а також політичні підмурки ет¬нічних процесів. Поряд із концепцією теоретичного аналізу пропонуються механізми, які можуть забезпечити зниження негативних наслідків у вищезгаданих сферах.