Формування двопартійної системи в Англії
СДП, котра вдихнула нове життя у відроджену Ліберальну партію, оформилася 1981 року з правого крила Лейбористської партії, таким чином, розколовши і ослабивши її.
У 80-х роках починається нова фаза розвитку трипартійної політичної системи Великобританії. Цей етап характеризується формуванням основних політичних сил, загостренням конфронтації між ними.
Крім згаданих, у Великобританії діє ще низка менш значимих і, як правило, локалізованих в окремих регіонах, політичних партій. Втім, з огляду на варіабельність і динаміку сучасних політичних процесів як в самій країні, так і на континенті загалом, присутність таких сил слід також розглядати як потенційно вагомий фактор.
Так, у 70-х роках сформувалася Шотландська національна партія, котра нині не справляє відчутного впливу на британську політику. Націоналістична партія Уельсу - Plaid Cymru - також не грає помітної ролі. Одначе, представники цих партій є в британському парламенті.
Політичні сили Північної Ірландії оформилися на релігійному грунті. Протестантська юніоністська партія Північної Ірландії 1974 року розкололася, внаслідок чого з'явилися дві самостійні супротивні сили - Офіційні юніоністи та Демократична юніоністська партія, як і раніше, протестантська. З іншого, католицького крила, було сформовано Соціал-Демократичну Лейбористську партії Північної Ірландії (СДЛП). Крім того, є ще й політичне крило ІРА - Шин Фейн. Дві останні партії обстоюють об'єднання Ірландії. Розбіжності між ними полягають в тому, що СДЛП пропонує мирні засоби розв'язання проблеми, а Шин Фейн радо підтримує будь-які, включаючи терористичні методи боротьби. Північно-Ірландська партія Альянсу займає центристську позицію, намагаючись стерти суперечності між цими партіями.
Дрібніші непарламентські крайні ліві партії представлені Троцькістською Революційною Робітничою партією та Комуністичною партією Великобританії. Партія Національний Фронт - авторитарна антиіммігрантська організація. Вона не має вагомого впливу й популярності.
Варто також згадати Партії Зелених, контра офіційно взяла цю назву 1985 року, а раніше називалася Екологічною партією. Партія не має одного лідера, покладаючись на кількох спікерів. Звичайно, діяльність, здебільшого, зосереджена на проблемах захисту оточуючого середовища. Втім, такі її програмні положення як заборона ядерної зброї, неприйнятність вступу Великобританії до ЄС, економічний перерозподіл, зближають партію до позицій лівих.І все ж, незважаючи численність досить неоднорідних політичних організацій, Британію традиційно вважають державою з двопартійною політичною системою. Це не виглядає дивним, якщо взяти до уваги склад британського парламенту, 90 % якого є представниками двох основних політичних партій - Консервативної чи Лейбористської.
Висновок
Отже, англійський парламент був першим. Його називають "матір'ю" парламентів світу. Це правда, адже парламент Британії пройшов таку довгу історію, він пережив ліквідації, але прагнення народу до народовладдя відновлювало його знову. Так історично склалося, що за період парламентаризму в Англії виникли дві ідеологічні течії: торі і віги, які згодом отримали назви Консерваторів і Лібералів. Вони представляли англійський народ багато віків, і саме ці партії сформулювали ту систему правління, яка зараз існує в Великобританії. Двопартійна система це їх заслуга, не дивлячись на зміни правлячих пріоритетів в сучасній Англії.
Література
1) Асланян Г. Британський парламент: історія і сучасність // журнал "Часопис Парламент" №6/2001;
2) Яковенко Н. Політичні партії Великобританії: союзники та опоненти // журнал "Спостерігач" №7/1995;
3) Галанза П.Н. История государства и права зарубежных стран. – Москва.: 1980;
4) Остапенко Г.С. Британская монархия от Эдуарда VIII до Елизавети II // журнал "Новая и новейшая история" №6/1999
5) Електронна енциклопедія Wikipedia: