Формування двопартійної системи в Англії

Формування двопартійної системи в Англії

План

1) Вступ;

2) Виникнення і розвиток англійського парламенту;

а) Палата лордів;

б) Палата громад;

3) Формування і розвиток двопартійної системи;

а) Віги (ліберали);

б) Торі (консерватори);

4) Англійський парламент в XX ст.;

5) Висновок;

6) Література.

Вступ

Як свідчить історія, різні народні ради існували в усі часи, починаючи з V

століття до нашої ери, але всі вони виконували майже однакові функції. По-перше, всі ради допомагали правителям у мудрому вирішенні державних питань. По-друге, всі ради виконували волю суспільства, беручи до уваги вимоги громадян під час прийняття рішень.

Перехід таких дорадчих органів у самостійні, незалежні законодавчі інституції,

пов’язаний з такими явищами, як поширення освіченості, різноманітних заходів

комунікації, та з розвитком виборчих систем і політичних партій. Такі дорадчі органи отримали назву "парламент", саме завдяки англійському народу. Вчені говорять, що чим краще розвинута держава тим вона більше наближається до двопартійної системи парламенту, коли народні маси кажуть тільки "за" або "проти" якогось рішення. Такою країною є Великобританія.

Виникнення і розвиток англійського парламенту

Коли англійський король Іоанн Безземельний ще в 1215 році підписував під тиском бунтівних баронів Велику хартію вольностей (Magna Charta libertatum), він не думав, що це стане поштовхом до утворення й розвитку органу, якому протягом усієї подальшої історії випаде роль рушійної сили в процесі розвитку не лише британської, а й усієї західної цивілізації. Саме Хартія Вольностей, яка й по сьогодні є неодмінною складовою британської "конституції", заклала основи обмеженої монархії - форми державного правління, що з XVІІ ст. незмінно панує в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії.

На початку XІІІ ст. внаслідок непослідовної політики англійського короля проти нього зчинився бунт феодальної верхівки, яка змусила монарха власноруч обмежити свою владу шляхом розширення прав та вольностей його безпосередніх васалів. Для гарантування незмінності положень Великої Хартії повинен був утворитися виборний колегіальний орган. Нова інституція поступово здобувала назву "парламент" від давньофранцузького слова "parlеr" – говорити.