Формування двопартійної системи в Англії
В 1770 р. Георг III наніс лібералам значного удару, призначивши міністерство Норта до складу якого входили партії середнього і мілкого землеволодіння. До такого кроку змусило зрадництво деяких членів вігів своїм ідеям. Ці кроки короля були швидко підтримані партією консерваторів, а згодом і народними масами. Тепер поступово торі почали ставати більш авторитетнішими ніж вігів. Епоха правління консерваторів починається 1784 і тягнеться до 1830 р. Після краху своєї політики партія лібералів розпалася, організувалися самостійні групи: аристократичну і ліберальну.
Після падіння Наполеона, наближається час невідворотних реформ, торі розуміють це і віддають владу вігам.
Знову продовживши свою діяльність віги починають реформи і розширюють виборче право. З переходом Європи на нову республіканську течію, поступово старі назви англійських партій відходять Тепер членами парламенту стають ліберали і консерватори. Правда старі терміни не були повністю замінені і продовжували застосовуватись, але вже не на офіційному рівні.
Торі (консерватори) офіційно почала свою історію з кінця 1670-х років, як помірно-права політична організація. З плином часу партія торі поступово реформувала свою політику і вже з середини XVIII ст. остаточно оформилась як партія, що виражає інтереси земельної аристократії і верхівки англіканського духовенства, малого і середнього дворянства і частини мілкої буржуазії. З 1780-х до 1830 торі постійно знаходились при владі. Протидіючи революційним подіям в Англії, торі були змушені провести певні буржуазні реформи, але при цьому протидіяли реформам парламенту.
На початку XIX ст. репресивна політика торі в особі прем'єра Р. Карслі підірвала їх вплив на маси. Ліберальне крило партії почало пошук компромісу з буржуазією, що призвело до загострення внутрішніх партійних відносин. Остаточного удару по політичним позиціям торі нанесла парламентська реформа 1832 р., що відкрила доступ до парламенту представникам промислової буржуазії.В середині XIX ст. на основі партії торі сформувалась Консервативна партія Великобританії, що існує до нашого часу. Після реформи 1832 р. почали виникати місцеві організації консерваторів, що у 1867 р. об'єдналися в Національний союз консервативних і конституційних асоціацій. Велику роль в формуванні партії зіграв Б. Дізраелі – лідер консерваторів 1846-1881, що був прем'єр-міністром в 1868 і з 1874-1880. З 1870-х до 1880-х років на Консервативну партію, яка виражала інтереси аристократів-лендлордів, стали покладатися все більш широкі кола промислової буржуазії. Поступово консерватори, продовжуючи захищати права лендлордів, почала разом з тим перетворюватися в основну партію англійського монополістичного капіталу.
Англійський парламент в XX ст.
Подальший розвиток капіталістичної системи в Англії призвів до появи нової політичної сили соціал-демократичного спрямування, яка одержала назву робітничої (labour) партії. Поступово лейбористи на політичній арені зайняли нішу вігів і сьогодні складають більшість у парламенті.
Лейбористська партія сформувавшись 1900 після злиття профспілок, соціалістичних груп і радикальних лейбористських товариств, через шість років партія проголосила свою офіційну назву - Лейбористська (1906). Різні ідейні підходи її неоднорідного соціального складу обумовили внутрішню фракційність партії - від соціалістичних фракцій, котрі покладають надії на результативність класової боротьби і зміцнення робочого контролю, до поміркованих реформаторів, прихильників активного співробітництва з профспілковим керівництвом в сенсі поступового покращення життєвого рівня і умов праці робітників.
Окрім урядової більшості, до складу Палати громад входить Опозиція її Королівської Величності, яка має офіційний статус і формується на основі партії, що на виборах здобула друге місце.
В новітній час в Британському парламенті пожвавились менші націоналістичні партії, здебільшого це представники Шотландії, Ірландії та Уельсу.
До 80-х років у Великобританії встановлюється трипартійна система, що стала результатом активізації ліберального руху і оформлення його в новий політичний альянс із соціал-демократичною партією (СДП). Ця новостворена партія вперше впевнено заявила про себе 1983 року, здобувши 25,9% голосів під час загальних парламентських виборів.