Україна – НАТО: питання співробітництва у невійськових сферах (на прикладі Волинської області)

До його завдань належить формування і промоція образу Польщі як сучасної і демократичної держави, що успішно реформує суспільний устрій, має певні досягнення у ринковій трансформації, посідає великий культурний і науковий потенціал, політично, економічно та військово готова до європейської інтеграції.

Досягнути цього планується передусім через презентацію в Україні всіх напрямів творчої активності поляків: артистичної, художньої, наукової і т.д. За короткий час свого існування Польський інститут встиг провести ряд резонансних культурницьких акцій. Наприклад, гастролі в Києві всесвітньо відомого композитора Кшиштофа Пендерецького, виступи модерних театральних колективів із Кракова, Познані, Варшави [4, 243].

Проте ознайомлення української громадськості з культурою Польщі, як і польської – з культурою України, відбувається в основному завдяки ініціативі різноманітних мистецьких фондів, органів місцевого та державного управління. Концерти музичних груп, окремих солістів, організація фестивалів, художніх і музейних та фото виставок, театральних вистав сприяє ліквідації негативних стереотипів в українсько-польських стосунках, налагодженню добросусідських відносин та усвідомленню місця наших народів у єдиній європейській та світовій спільноті.

Підсумовуючи наведені факти, можна зробити висновок, що українсько-польські стосунки у всіх сферах життя значно пожвавилися з часу прийняття Польщі до складу країн-учасників Північноатлантичного альянсу. Розвиваючись за принципами Стратегічної програми НАТО, Програми “Партнерство заради миру” та Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО, вони досягнули якісно нового рівня – рівня стратегічного партнерства.

Щодо соціально-економічної співпраці України з НАТО можна навести ще один яскравий приклад, а саме – у сфері соціальної адаптації звільнених у запас військовослужбовців.

На відміну від спеціалізованих фінансових інститутів НАТО не має повноважень та ресурсів на фінансування розвитку конкретних програм економічного співробітництва. Проте Альянс проводить лінію на активізацію діалогу й обміну досвідом з експертами країн-партнерів, залучених до процесу управління, процесу реструктуризації, що є досить актуальним для України питанням. Так, у 1999 р. між створеним при Кабінеті Міністрів України Національним координаційним центром соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та НАТО було підписано Угоду, котра передбачає фінансування з боку Альянсу навчання українських військовослужбовців англійській, французькій та німецькій мовам у відділеннях мовних курсів “Альянс Франсез”, “Інституту Гете” та “Британської Ради” в Україні. Загальна вартість цього проекту – близько 100тис. дол. США. В рамках цього проекту вже пройшли підготовку та отримали сертифікати перші 50 представників України. Зараз триває робота по “розширенню” згаданого проекту, а саме – започаткування подібних мовних курсів в інших містах України – Севастополі, Харкові, Узині [2, 27].

Поряд з цим постійно збільшується кількість представників України, які вивчають іноземні мови за кордоном та на спеціалізованих курсах НАТО.

Метою співробітництва України з НАТО в науковій сфері є, зокрема, залучення потенціалу та можливостей НАТО і її держав-членів для підтримки національних програм України в галузі науки і технологій, обмін результатами наукових досліджень у сферах роззброєння, екологічної безпеки, високих технологій і комп’ютеризації, участь у здійснюваних під егідою НАТО наукових програмах та проектах.

Курс на інтеграцію в Європу, в тому числі й у євроатлантичні структури, сьогодні стає не тільки стратегічним пріоритетом, а й історичним імперативом України. На сьогоднішні найпотужнішим експортним потенціалом України є науково-технічний потенціал, який досі привертає увагу розвинених країн світу, потужних міжнародних організацій. Закордонні інвестиції в науку України складають близько 10 відсотків державного фінансування наукового сектора [8, 29].

Наукова програма НАТО була започаткована в 1958 р. як свідчення особливої уваги до прогресу в галузі науки і технологій, як чинника створення безпеки націй та укріплення їхніх позицій у світовій спільноті. Визначальними характеристиками Наукової програми були і є підтримка досліджень високої наукової якості та спроможність швидко реагувати на нові досягнення. Щороку в реалізації наукової програми НАТО беруть участь близько 13 тисяч учених, як стипендіати, учасники наукових зустрічей, семінарів, консультанти, або члени консультативних комісій.Із початку 90-х років до участі в Науковій програмі НАТО залучено вчених не тільки з країн НАТО, а й із країн-членів Ради Євро-Атлантичного Партнерства. А з 1999 р. Наукова програма майже цілком присвячена підтримці співробітництва між ученими країн Партнерства і країн НАТО або фінансуванню та підтримці наукових досліджень у країнах партнерства [8, 29-30].