Україна – НАТО: питання співробітництва у невійськових сферах (на прикладі Волинської області)

Програма спільних дій у рамках цього транскордонного об’єднання дійсно всебічна, тому що, крім аспектів торгівельно-економічного співробітництва, включає великий спектр інших питань: від створення спільних підприємств, взаємодії у сфеї освіти, науки, культури, територіального спрямування, самоуправління до охорони навколишнього середовища та історичних пам’яток, обміну інформацією.Крім того, серед інвестиційних партнерів суб’єктів підприємництва Волині – 22 держави світу. Обсяги капіталу, що надійшли в її економіку з-за кордону протягом 1993-2000 рр. становлять понад 54 млн. дол. США. 89 % сукупного розміру інвестицій в область припадає на такі держави, як Польща, США, Словаччина. Досить помітною є присутність валютно-матеріальних ресурсів походженням з Німеччини, Бельгії, Нідерландів Великої Британії, Ірландії та Іспанії. Так, у цілому частка країн (членів) НАТО в інвестиційному потоці становить 55,6 % [1, 130].

За останні роки значно активізувалося інвестування об’єктів малого та середнього приватного бізнесу. Сьогодні в області налічується 216 господарсько-комерційних утворень, співзасновниками яких виступають представники ділових кіл 26 країн світу. Причому 39 % загальної кількості спільних підприємств створено за участю польських бізнесменів. Досягнувши певних позитивних результатів, область продовжує співпрацювати з міжнародними організаціями, інституціями, установами та бізнесовими колами зарубіжних країн над залученням інвестицій в економіку області. Зокрема, особливо плідно розвивається співробітництво з тими країнами, що входять до складу НАТО.

Так, найбільше інвестицій в економіку Волинської області вкладено в підприємство з іноземними інвестиціями АТЗТ “Троянда-Експрес” від фірми “Вестерн ЕН-АЙ-ЕС Ентерпрайз Фонд” США (4502,3 тис. дол. США), фірму “Терцет” – від німецької фірми “Spindler GmbH” (570,7 тис. дол. США), ВАТ “Камінь-Каширський маслозавод” – від німецької фірми “Єврорекс” (99 тис. німецьких марок), спільне українсько-польське підприємство “Агромоліннвест” (м. Луцьк) від громадянина Польщі Анджея Грабовскі (360 тис. дол. США) та інші [1, 130].

Одним із реальних шляхів активізації інвестиційних процесів є використання потенціалу спеціальних економічних зон. Це стосується насамперед територій пріоритетного розвитку у Волинській області, до якого належить місто Нововолинськ та селище Жовтневе, де Указом Президента України від 27 червня 1999 року з 1 січня 2000 р. запроваджено терміном на 30 років спеціальний режим інвестиційної діяльності, а також у м. Ковель, де, відповідно до Указу Президента України від 22 червня 1999 р., створена спеціальна економічна зона “Інтерпорт Ковель”. Тут передбачено встановлення податкових і митних пільг під реалізацію конкретних інвестиційних проектів на підставі відповідних договорів [1, 130-131; 4, 242].

Економічна співпраця є найбільш плідною формою партнерства між Україною і Польщею. Її зміцнення не може не цікавити НАТО як один з факторів посилення орієнтації нашої держави на Захід. Найактивніше обговорюється останнім часом можливість спільного будівництва нафтопроводу Одеса-Броди-Гданськ, залізничної колії Вроцлав - Київ, автобану Одеса - Гданськ та низки прикордонних переходів. Планується участь поляків у транспортуванні норвезького газу до України.

Завдяки польським інвестиціям уже у 2000 р. було введено в дію митний пропускний пункт Краковець – Корчова. На цьому фоні закономірний вигляд має зростання товарообміну між Україною та Польщею і поява тенденції до вирівнювання їхніх торгових балансів. Реальних обрисів набуває і можливість переходу від простої торгівлі до спільного виробництва продукції масового попиту. Необхідність цього підкреслив Прем’єр-міністр України В.Ющенко під час свого візиту у липні 2000 р. до міста Замость.

Таким чином, Польща перетворюється на своєрідного провідника у злитті України з Європою через НАТО. Регулярні контакти між нашими країнами дають змогу перевірити готовність вітчизняного законодавства, систем господарювання та державного управління до існування в європейському політико-правовому полі. Особливе значення у цьому процесі має допомога поляків Україні у проведенні адміністративної, військової, економічної реформ відповідно до стандартів країн-членів НАТО.

Проголошений європейськими державами Альянсу курс на розвиток транскордонної співпраці повністю співпадає із зацікавленістю України і Польщі у взаємних зв’язках. Станом на липень 2000 р. 20 областей України та воєводств Польщі уклали партнерські угоди, було підписано Декларацію про співробітництво між Асоціацією міст України та Спілкою міст Польщі; діє Українсько-польська Координаційна рада з питань міжрегіонального співробітництва.

Практичним виявом цієї взаємодії є робота міжнародних асоціацій, таких як “Карпатський єврорегіон” та єврорегіон “Буг”. До першого увійшли регіони Польщі, Угорщини, Румунії, Словаччини (асоційований член) і чотири області України – Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська та Чернівецька. До другого – Люблінське воєводство Польщі, Волинська область і частина Республіки Білорусь. єврорегіон “Буг”, який почав функціонувати у вересні 1995 р., вітчизняні та закордонні експерти визнають найрезультативнішим з українських транскордонних об’єднань [4, 242].Економічну, адміністративну, культурну співпрацю з усіма партнерами по участі в єврорегіонах (одним з найактивніших є Польща) в Україні контролює Інститут Схід – Захід. Окремо займається поглибленням зв’язків з Польщею (насамперед у гуманітарній сфері) заснований у січні 2000 р. Польський інститут у Києві – одне з 16 подібних представництв польського Міністерства закордонних справ у головних центрах Європи [4, 243].