Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки

Донбасі та Кривбасі. Значну небезпеку в експлуатаційних

свердловинах Західної України становить наявність фенолів (до 5 -

10 гранично допустимих концентрацій - далі ГДК), а також

підвищення мінералізації та зростання вмісту важких металів у

підземних водах Криму.

Проблема екологічного стану водних об'єктів є актуальною для

всіх водних басейнів України. Що ж до Дніпра, водні ресурси якого

становлять близько 80 відсотків водних ресурсів України і

забезпечують водою 32 млн. населення та 2/3 господарського

потенціалу країни, то це одне з найважливіших завдань економічного

і соціального розвитку та природоохоронної політики держави. Це

зумовлено складною екологічною ситуацією на території басейну,

оскільки 60 відсотків її розорано, на 35 відсотках земля сильно

еродована, на 80 відсотках - трансформовано первинний природний

ландшафт. Водосховища на Дніпрі стали акумуляторами забруднюючих

речовин. Значної шкоди завдано північній частині басейну внаслідок

катастрофи на Чорнобильській АЕС; в критичному стані перебувають

малі річки басейну, значна частина яких втратила природну

здатність до самоочищення. У катастрофічному стані знаходяться

річки Нижнього Дніпра, де щорічно має місце ускладнення

санітарно-епідеміологічної ситуації, знижується вилов риби, бідніє

біологічне різноманіття.

Значної шкоди екосистемі Дніпра поряд із щорічним

забрудненням басейну органічними речовинами (40 тис.тонн),нафтопродуктами (745 тонн), хлоридами, сульфатами (по 400

тис.тонн), солями важких металів (65 - 70 тонн) завдає забруднення